Гранітні кар’єри, розташовані за течією Південного Бугу, є справжньою окрасою міста Вінниці. Відпочивальники, які пропливають на річкових катерах, мають змогу помилуватися вертикальними гранітними пластами лави старовинних вулканів. Маємо чотири великих кар’єра. Перший вниз за течією з лівого берега до Староміського мосту, другий – біля товариства «Спартак», третій навпроти – де тир «Динамо» і четвертий в Сабарові біля ГЄС.
Спорудження в 1871 році Києво-Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів сприяло потужному економічному зростанню Вінниці. Вінниця стала центром регіону, де стрімко розвивалася цукрова галузь.
За останні 40 років XIX століття Вінниця економічно зросла майже втричі. Центр міста, зокрема навчальні заклади, театр, готель, водонапірну вежу будує талановитий архітектор Григорій Артинов. На все це потрібні були будматеріали, зокрема граніт.
Власником одного такого гранітного кар’єру був вінничанин Василь Онікієвич Догаєв, житель Старого міста (вулиця 1905 року, нині Лівобережна) і мав одинадцять дітей. Ще й зараз цю селянську хату можна побачити поруч з Центром соціальної реабілітації дітей. Тяжкою працею Василь Догаєв намагався дати дітям освіту. Але Перша світова війна і жовтневий переворот 1917 року перекреслили його добрі наміри. З його нащадків нам відомо лише троє онуків: Василь – чудовий математик, Сергій –електрик, Людмила Безугла (за прізвищем чоловіка) – кандидат біологічних наук Вінницького педуніверситету. Доля інших нащадків великої родини Догаєвих невідома.
Україна стала жертвою загарбницьких інтересів сусідніх імперій, і це позначилось на її генофонді, але сліди від бурів Василя Догаєва ще можна побачити на гранітних пластах кар’єру, де розташований тир «Динамо». Вічна слава будівельникам Вінниці!
Валерій Кульматицький, вінничанин
