– Скажіть, як пройшла зустріч з головою Вінницької облради Вячеславом Соколовим після того, як почав протестувати колектив, поставили ультиматуми військові про ваше звільнення? На вас тиснули?

– Ні, зустріч з головою Вінницької облради пройшла у дружній обстановці. Він побажав плідної співпраці мені та колективу на благо України. Повідомив, що контракт мені продовжили. І призначили керівником Центру, який я очолювала.

– На скільки продовжили контракт?

– На час воєнного стану. Плюс 12 місяців після нього.

– Вам не ставили додаткових умов — наприклад, працевлаштувати заступником ту саму Юлію Паламарчук (громадські активісти назвали її племінницею нардепа Мейдича і кандидаткою на місце тоді ще звільненої Світлани Голодюк — ред.)?

– Ні, ніяких умов не ставили.

– Як ви дізнались про звільнення і пережили ці дні?

– Зрозуміло, що для мене це був шок. Бо ж дізналась про це одразу, як закінчився мій контракт.

Адже в одну мить обір­валось стільки планів, які намітили втілити з колективом. Було дуже багато дзвінків — як так можна? Особливими були дзвінки воїнів з фронту, яких ви­лікували. Я побачила, що в нашому місті, нашій країні є дуже багато небайдужих людей!

– Що б ви хотіли сказати в своєму першому інтерв’ю як вже новопризначений керівник Вінницького обласного Центру?

– Я хочу подякувати як керівництву обл­ради, так і військової адміністрації, департаменту охорони здоров’я за підтримку. Всім, хто став на мій захист.

А це військові, громадські активісти, волонтери, справді незалежні ЗМІ, «33-му» дякую, який першим підхопив ці заяви, писав правду…

Ну, і безмірно вдячна своєму неймовірному, прекрасному, чудовому колективу, який став на мій захист. Оперативно звернувся до всіх керівних структур області та країни, МОЗ.

Дякую, що ми всі разом перемогли.

Як тут не згадати пророчі Шевченкові слова: «Борітеся – поборете».

У нас ще багато планів. Є що робити, щоб допомогти Україні перемогти.

Тримаємо фронт!

Розмовляла
Тетяна Редько