І не просто так, а, схоже, правдивими деталями розквіту організованої злочинності і корупції, із знанням внутрішньої обстановки в цій закритій від стороннього ока, загратованій організації. Мабуть якісь підпільники, чесні люди – один-два чоловіки, якимсь дивом вижили там і передають на свободу такі донесення мені. Як останній надії на порятунок законності і правопорядку в районі.

Беру собі в помічники активіста, борця з корупцією Анатолія Смірнова з Ямполя і йдемо разом на пошуки начальника поліції, який нібито безлідно зник. В райвідділі виявляємо (на фото) опечатаний кабінет цього кадра. Він ще недавно хвалився мені, що служив у спеціальному підрозділі і прислав відписку про те, що йому не вдалося встановити особу беркутівця, який напав на мене, волонтера, серед базару в місті і мало не розмастив по асфальту своїми накачаними м’язами. Розпитуємо всіх тутешніх мешканців при погонах і зброї, кого лиш можемо, про те де він, що з ним? Може в лікарні, може треба якісь гроші збирати на ліки, може кров треба здати для нього – так будь ласка, у мене перша група, можу дати – літру, дві, три, думаю, і пан Смірнов не пошкодує своєї. (“Хіба що кислоти!”, – вистрілює мені на вухо раптом, коли я йому висловлюю таку пропозицію). Для такої людини нам нічого не жаль. Але ніхто нам не може відповісти ні де він, ні що з ним. Лиш перешіптуються і відводять вбік погляди. З якоюсь ніби надією, що ми докопаємося до чогось великого і злочинного тут. Заступник начальника райвідділу поліції І.І.Пайлик каже, що він лиш заступник, а де його вище стоящий начальник Мілевський і гадки не має. Йому не відомо хто його взяв, за які хабарі, де його зараз переховують в якій обласній лікарні, з ким, скільки збирають грошей на визволення від правосуддя – цього всього він не знає. Радить звертатися до завідуючої сектором кадрів І.А.Делян-Гітлан. Навіть номер її телефона не пошкодував. Дзвоню. Відповідає, що не велено їй таку інформацію про таку високу особу давати. Радить у Вінницю звертатися, якщо знаю, звісно, куди…

На прощання Ігор Іванович Пайлик ошелешив, все таки, нас повідомленням про те, що тимчасово виконуючим обов’язки начальника Ямпільського райвідділу призначають прісно відомого мені слідчого С.С.Лупова, можна сказати, вихованця і продовжувача справи екс-начальника райвідділу міліції Сергія Гаджука, який зараз керує не чим-небудь, а владою – Ямпільською райрадою… Боже, Господочку, невже ти нас покинув тут, в нещасному Ямполі!.. За що, за які наші тяжкі гріхи!? Так я собі думаю про того Лупова, виходячи із цієї сумної, дуже грішної установи. Згадую про те, як на мене, журналіста, був здійснений напад розбійниками-начальниками великого районного калібру в громадському місці, серед білого дня і як цей слідчий виніс ось таку постанову, яку в черговий раз публікую… І ось зараз він стане хай і виконуючим, але ж начальником! Це як?! Господочку!
І не запитуйте мене чому не збирається позачергова сесія райради. Чого не виносять питання хоча б про недовіру? Чого всього кілька місяців тому, як осудили ( хай умовно) за хабар заступника, а на черзі вже цей – НАЧАЛЬНИК!.. А далі? Дай Боже, щоб пошвидше був і третій, четвертий, п”ятий, шостий… Вони гідні того. Амінь.