– Чому влада міста та організатори нас не почули? Невже важко було провести цей захід в іншому місці? – рідні не можуть зрозуміти такого ігнорування їхніх побажань.
Зробіть Пантеон пам’яті за усіма загиблими на Вінниччині. В кожному місті України.
І забороніть там будь-які веселощі чи концерти! Бо це наруга! Вже перші місяці показали, що Меморіал, який чомусь втулили на площі Шевченка, не виправдовує покладених на нього сподівань. Бо ж Вінниця ще і обласний центр, який має вшанувати пам’ять всіх героїв Вінницької області. Знаєте, скільки є сиріт, які загинули за Україну з міст і сіл? І їх треба вшанувати. А на площі Шевченка, якщо втілити цю ідею, розмістити портрети усіх, треба на скульптуру Кобзаря вилазити! Чому це не врахували?
– Невже в нашому місті немає місця для проведення таких заходів? Є два парки, є площа Героїв Небесної сотні. Коли ми добивались місця для встановлення Стіни пам’яті, нас запевняли, що на площі Тараса Шевченка не будуть проводитись всілякі веселощі, музичні виступи. Можливо, у якоїсь родини в цей день буде роковина загибелі дитини, вона прийде туди, щоб побути на самоті, а там будуть веселитись громадяни, це неповага до пам’яті наших Героїв, — обурюється мати загиблого сина Олександра Тетяна Божок.
– Є багато інших локацій. А це місце не для розваг, а для вшанування пам’яті!!! — мати загиблого сина Олександра Ірина Білік.
Цей турнір в попередні роки ніколи не проводили на площі Шевченка. Чому вирішили це робити цьогоріч, в поминальну суботу, коли рідні прийдуть до своїх Героїв, а там турніри, ярмарки і.т.д.
Можете вважати мене недолугою, але я не можу розмістити це адекватно в своєму розумінні, — Ірина Галкіна.
- Не тільки батьки полеглих проти, дружини полеглих героїв теж проти. Нам дивно, що організатори знали, що родини полеглих обурились, поскаржились у міськраду і все одно не відступились. Ми наголошуємо, що не проти таких благодійних заходів, але не на меморіалах! Можна було знайти інше місце, — дружина Героя Раїса Кравець.
- В Оратові теж танцюють і співають перед портретами загиблих воїнів! Яка влада, такі і вчинки! — Галина Лошак.
- Наші воїни, які прийняли найстрашніший бій і відстоюють незалежність України ціною власних життів, заслужили на величний меморіал. І вічний спокій та тишу там! Де будуть їх вшановувати, приносити квіти. І там НІКОЛИ не буде розважальних заходів. Це звернення до влади області – вже думайте над таким Пантеоном вшанування жертв цієї війни. І це має бути не на окраїні, а у центрі! Загиблі за вас це заслужили, — наголошує учасник війни, педагог та громадський діяч Юлія Щербань.
- Батьки, дружини загиблих виступили проти проведення розважальних заходів біля Меморіалу пам’яті жертв війни росії проти України.
Пантеон пам’яті має бути величним місцем, де мають бути увіковічені імена. Їх мають приходити вшановувати, класти квіти, віддавати честь… Рідні мають побути з ними наодинці. Це місце має стати місцем смутку і пам’яті. А не концертів!
Локація справді дуже невдала! Шкода, що місце пам'яті і скорботи перетворюють на театральне дійство з музичними виступами! Мені як дружині Героя, фото якого є на стіні Слави, дуже неприємно… — Юлія Кокошко.
- Але ж там не кладовище! І захід не розважальний! Хтось, хто сидить в теплому кріслі, підбурює, а народ замість того, щоб думати — ведеться. На афіші чітко було прописано: в пам'ять загиблих Героїв та організація ярмарків на підтримку ЗСУ. Ніякі танці та розваги там не прописані (в афіші зазначалось – музичні виступи – ред.). Якби ви раніше відвідували такі заходи, то знали б… – переконує Світлана Яковишенко.
- Ця проблема була закладена ще до того, як там з'явилась стіна Пам'яті. Особисто я проти якихось гучних заходів біля стіни Пам'яті. Звісно, це не кладовище. Але, Світлано Яковишенко, я щоразу приходжу до цієї стіни, дивлюсь на фото свого брата, тих усміхнених, гарних хлопців, що поряд на фото, і плачу. Не можу інакше, бо я втратила дуже рідну людину, яку дуже любила і буду любити завжди. Тут хочеться постояти в тиші, згадати якісь моменти з життя, подякувати за все, що ці хлопці й дівчата зробили для нас. Мені буде дуже некомфортно це робити, якщо поряд будуть якісь гучні події. Хоча, на мою думку, щось камерне, патріотичного, меморіального змісту, присвячене нашим Героям, тут можна проводити. Але, знову таки, повторюсь, ця проблема прогнозована. Невдовзі виникне питання назви цієї площі. І Шевченкові не було місця, бо треба буде, на жаль, доставляти багато нових модулів з фотографіями наших захисників. Влада знала, що робить. Треба ж, щоб такі, як ми, між собою чубились, а вони будуть робити тим часом своє, — Тетяна Куць, сестра Героя.
Від редакції. Готові вислухати інші точки зору.
Тетяна Квасюк
