Село – по суті, держава в мініатюрі, а сесія сільської ради є мінікопією Верховної Ради. Тільки село, як і сільська влада, більш переплетені родинними, кумівськими, сусідськими зв’язками, залежністю від своїх сільських підприємців. Влада в таких умовах інколи по своїй суті є мафією з наділеними повноваженнями. Боротися проти такої влади неможливо, адже всі свої рішення проводять сесією, тобто це воля народу.

Це один з недоліків демократії, коли владу демократичним шляхом можуть захопити аферисти, пов’язані між собою цими мафіозними зв’язками. І навіть викриття злочинів влади не гарантує якогось покарання чи змін. Саме так було в цій сільській раді, де буквально через кілька місяців після виборів голову спіймали на хабарі. Загалом, там цілий букет кримінальних справ і при цьому в бюджеті на наступний рік, в умовах війни, йому закладаються надбавки до окладу і стовідсоткові премії!

Ніяк не виправдовую вчинок Сергія Батрина, це вчинок з відчаю, від безсилля та несправедливості, і мені його чисто по-людськи шкода, як і потерпілих односельчан. Згадайте дії влади в своєму селі чи місті. Усюди діє принцип: своїм і наближеним все, а чужим — закон. Спроєктуйте події в цій сільській раді на Верховну… Вам це нічого не нагадує і не виникають аналогії?

Як на мене, це сигнал владі на всіх рівнях. Сигнал схаменутися! Подібні випадки вже були за часів Януковича, коли люди, зіштовхнувшись зі свавіллям влади, влаштовували самосуд, згадайте Врадіївку. В умовах війни, перебуваючи під страшним інформаційно-психологічним пресом, втрачаючи рідних і близьких, люди, зіткнувшись з несправедливістю, беззаконням влади будуть здатні на страшні вчинки і винна в цьому буде влада. Бо саме влада їх штовхає на такі кроки. Попередники повтікали в росію, а ці куди тікатимуть?

Мирослав Вересюк Вінницька область