І тільки там, де карта України, була чорна темна пляма.

Так ми зустрічали тогорічне Різдво! А вже вранці, переживши ці масовані ракетні атаки, українці писали  меми – навіть у темноті ми бачимо, що ви, рашисти, піде….

Ну хіба можна перемогти цей народ? Мудрий, добрий, вольовий?

Так, в тому році найстрашнішим ударом в серце кожного з нас була зрада, як вони кажуть, «братьєв у Хрістє». І навіть в багатьох кровних… Але якщо це «браття», то Каїн відпочиває!

В цьому – мародерство, малодушність наших тилових і владних «щурів».

«Наші депутати та більшість наших «керманичів» не стали «авторитетами нації». Це – як вирок.

Їм. А не нам. Тому, що злість в наших серцях вже закипіла. А кип’яток може ой як ошпарити!

Тому в ці дні Різдва, звертаюсь до Господа нашого і прошу в наступному році кожному з нам розгледіти і перемогти цих піде…

Як рашистських, так і доморощених!

Поможи, Боже!

Хлопченята наші, соколята наші, ті, що в окопах, вболіваємо і молимось за кожного!

Ви наша Надія, Віра і Любов! І справжні Авторитети Нації!

Разом до перемоги!

А тепер Вам заколядуємо:

– Коляд-коляд-колядин!
В світі дурень є один.
В бункері сидить давно,
І воняє як гімно!

В нього є тік-токер Дон
Просто штопаний condom!
Ми обом бажаєм вмерти
А про них всю пам’ять стерти!

А кацапам на Різдво
Щоб вернулось все добро!
Що летіло і взривалось
І щоб кожному дісталось!

Українцям вільно жити
Між собою нам дружити!
ЗСУ допомогати
В перемогу віру мати!

Тетяна Редько
та колектив «33-го»