Коли нарешті вишукані постановочні кадри в телемарафоні «Єдиних новин» змі­няться на правдиве відео з передової? Із спаленими в танках та бетеерах українськими воїнами, справжніми героями. Із червоним від крові наших братів, синів та дочок місивом під ногами, в якому від­мерзають ноги.

З понівеченими тілами молодих пацанів та дівчат, які добровільно пішли в пекло, щоб зупинити агресора і захистити свою країну.

І нарешті, з чесним діалогом з українцями на всі теми, особливо стосовно військових дій. Бо припудрений майже дворічний інформаційний гламур із недолугими «мобіками», «чмонями» та «мертвим путлером» і «потєшною армією» ворога уже обернувся відчутними моральними та психологічними втратами в українському суспільстві.

І українці знову розділилися: на тих, що подалися до війська, і тих, що кинулись тікати від війни. І дуже успішно завдяки воєнкомам, ВЛК, якимось помічникам нардепів та відповідальним посадовцям, прикупивши «білі білети», на дорогих тачках вже мотали кілометри класними євроавтострадами. Ніби ж так все добре по телевізору, що можуть обійтися і без нас, — подумали ухилянти.

Тепер починаємо прозрівати, що масовому «переселенню» військовозобов’язаних до Європи сприяли наші українські чиновники, у сферу відповідальності яких входить Захист Країни. Але замість цього вся їхня «відповідальність» звелася до того, щоб тупо «зрубати легкого бабла». За приблизними даними європейської статистики придатних до служби українських громадян наразі до Європи виїхало до півмільйона осіб.

І вони продовжують виїжджати, про що нас регулярно інформує прикордонна служба та СБУ. Хіба таке змотивує інших?

Зрештою, після десяти років війни починаємо прозрівати, що чиновники міноборони розкрадають і кошти, і майно ЗСУ. Особливо зросли їхні апетити після повномасштабного вторгнення. Золоті яйця, комп’ютери до «Байрактарів», турецькі куртки, «ексклюзивні фляги», заникані контракти на постачання зброї…

І це ті люди, які мали б особисто перевірити, чи має кожен український воїн всю необхідну сучасну амуніцію, достатньо продуктів, теплу білизну, шкарпетки, рукавиці… Це наші полковники та генерали дерибанили та дерибанять ресурси для Перемоги.

І наші чиновники так само наживалися і наживаються на різноманітній гуманітарці, яка обминула захисників на фронті, біженців та переселенців.

Ми починаємо прозрівати, що в скорумпованій на­скрізь та розкраденій олігархами державі не може бути сильної армії. І наші великі втрати на фронті саме через цю в’їдливу заразу, якою хворіють найвищі посадові особи і розносять її по всій вертикалі влади.

Прозріваємо і в тому, що все це лайно, про яке відповідальні журналісти кричали десятки років, ось так шикарно розмалюється на тлі повномасштабного вторгнення і дає прикрий, якщо не смертельний, сигнал західним партнерам.

І вони в якийсь момент вирішать (якщо цього ще не сталося), що нас вилікувати від корупції неможливо, бо ми можемо існувати лише в такому середовищі. І, очевидно, теперішня Україна значно легше і безболісніше адаптується в російську імперську дій­сність, де корупція офіційно стала державною полі­тикою...

Скільки вже загиблих наших героїв лежать під синьо-жовтими прапорами на кладовищах Вінниччини, а досі в області біль­шість парафій не вийшли з-під впливу російської церкви. Тієї самої гундяєвської секти, яка «благословляє» своїх головорізів на вбивство українців, знищення України та залучає до цього свою п’яту колону в рясах.

Як повідомляють експерти, досі Вінницька область у п’я­тірці найбільш скорумпованих у державі. Хіба з таким лідерством нас чекають у Європі?

Хіба зможе за таких умов представницька вітрина у Брюсселі переконати ЄС, що у Вінниці чиновники перестали розкрадати бюджет і вгамувалися з оборудками навколо ресурсів громади?

Якщо ще всі у всьому ще не прозріли, то треба добре протерти окуляри. При такій сус­пільній організації шансів на Перемогу у нас небагато. І не лише в Новому році. Навіть якщо держава перемеле на фронті усе працездатне населення, якого, до речі стало вже вдвічі менше з початку повномасштабної війни...

Так, влада нарешті почала прозрівати, що людям у одностроях потрібні ше й сучасна зброя, боєприпаси, захисна техніка. Майже через два роки після початку війни президент розповів, про нові українські військові виробництва: БТР, міни.

А чому на початку російської агресії він не покликав на Ставку всіх олігархів і не довів кожному план по будівництву оборонного заводу? Щоб армія мала чим захищати їхні заводи, комбінати, електростанції, порти та мільйони гектарів землі. Чому досі не вирішено питання з цивілізованою мобілізацією?..

Таких ЧОМУ у кожного українця сьогодні сотні. Вони очевидні та справедливі. І лише в тому випадку наша нація стане єдиною, коли почує чітку і справедливу відповідь на всі ці запитання.

А крім того, побачить бажання та конкретні дії влади, направлені на демонтаж неефективної та непатріотичної державної машини, яка уже безнадійно відстала від громадянського суспільства і рівня свідомості переважної більшості народу.

Сьогодні він ще готовий іти на жертву заради цивілізованого майбутнього. Але його розчарування буде дуже гірким, коли він остаточно прозріє, що його знову намагаються кинути.

Анатолій Жучинський