Здається, що вони розуміють одне одного без слів.

На репетицію до молодого вінницького гурту я напросився сам. На сьомому поверсі учбового корпусу ДонНУ ім. Василя Стуса вони готувалися до концертів. Мене зустрів Влад Пархоменко, ритм-гітарист та співак:

«В нас скоро має бути концерт, тому зараз репетиції ледь не щодня» – розповів Влад. В приміщенні стояв музичний настрій і панувала творча атмосфера: інструменти, підсилювачі, колонки. А прямо за ними ялинка з барабанів, поставлених один на один. Обгорнута була гірляндою.

– Про що Suo? Які у вас ідеали? – Запитую у музиканта

– Це про те, що зійшлися люди, в яких схоже бачення світу, музики, та і в цілому, життя. У нас зібралася компанія, з якою досить легко комунікувати і з якою ми можемо разом робити хорошу музику.

Ми продовжили розмову. Я дізнався, що зовсім скоро «Suo» планують випустити свою пісню на усіх можливих майданчиках. Це буде одразу після концерту, демо-версія вже записана. «Думаю місяць-два і вона буде». До цього вони грали свої пісні тільки на концертах.

Пізніше до нас доєдналися інші учасники групи. Вони зайшли із жартами. Олексій Панченко, нинішній барабанщик групи, похвалився, що купив палички для свого інструменту.

– А чим раніше грали на тих барабанах? – поцікавився я.

– Та руками бив, – пожартував Влад.

Я не помітив, як вони зібралися біля інструментів, і почалася репетиція. Не сказали одне одному ні слова, а просто почали грати. Мені сподобалося те, що я почув. Серед ударів барабану та гітарних партій зазвучав голос солістки гурту Анни Охріменко.

Вона потрапила до «Suo» близько року тому. Тоді ж вони і почали писати свої пісні.

– Хлопці вже збиралися бути інструментальним гуртом, бо не могли знайти вокаліста. А потім взяли мене в групу і от, ми граємо. До того музикою професійно не займалася. Партія закінчилася і музиканти одразу ж почали розбирати помилки. В мене повстало логічне питання: а вуха ні в кого не відняло?

– В мене заклало праве вухо, – промовив Тимур Луганський, гітарист. Саме Тимур прописує гітарні партії в гурті. Хлопець став подалі від колонок та підсилювачів. Почав показувати, як правильно грати гітарну партію.

І тоді вони заграли знову. Вже не так голосно, але не менш наполегливо. На різних піснях змінювались позиції. Якось Влад став до мікрофону, а Анна повісила на плечі гітару. В гурті всі грають на різних інструментах. І можу сказати, що роблять вони це професійно та із задоволенням.

– Я б сказав, що іншого життя в нас не буде і треба раціонально користуватись тим, що маємо. В тому сенсі, що вийти за рамки і зробити щось нове дуже складно, якщо взагалі можливо. При цьому твій культурний та життєвий бекграунд формує те, що ти можеш через творчість показувати. Умовно, це у будь-якому випадку буде квінтесенція того, що вже було, просто переосмислене з іншого боку. Хтось колись сказав, що після «Біблії» вже нічого нового не було написано. Так, на мою думку, і в музиці. Є супергеніальні хіти, які живуть століттями. І в класичній музиці, і в естрадній. І, якщо вслухатись, то в багатьох сучасних мелодійних пісня, чи музичних композиціях можна вловити оті первинні нотки, – розповів Влад. – Те ж саме з народними піснями. Молодь їх зараз переспівує з огляду на війну, і це мене особисто дуже бентежить. Це гарно. Ми теж прагнемо триматися цієї концепції. Хоча, можливо, хтось думає інакше.

Нажаль, цього разу на репетиції не було Євгена Федоренка, нового басиста. Він наймолодший учасник групи, приєднався кілька тижнів тому. Раніше грав в гурті «Амплітуда волі», проте той розпався.

Після репетиції ми сиділи в колі. Олексій розповідав, що він родом з Донеччини, що музику любить з дитинства. Власне, як і всі учасники гурту. Вона для них – цілий всесвіт, який надихає на добро.

Влад підвів риску у нашій зустрічі:

– Мені завжди були цікаві фільми, музика і, взагалі, мистецтво. А в 2021 році на Євробаченні я побачив гурт «Манескін» і, незважаючи на несприйняття самого Євробачення, вони мене зарядили. Тоді я усвідомив, що хочу так само, як і вони, запалювати зал і кайфувати від того, що роблю.

Я запитав, коли чекати «Suo» на Євробаченні. Вони переглянулися, розсміялися і майже хором відповіли, ніколи. Схоже, доведеться чекати виступів амбітної групи на інших майданчиках. І, думаю, що трапиться це скоро.

Олег Остапець