19 квітня народний кум та народний артист України Микола Янченко знову збирає друзів, щоб заспівати не лише витримані часом хіти, але й нові пісні.
– Вінницька публіка з нетерпінням чекає народного кума Миколу з концертом, чим будете вражати?
– Обіцяю приємні несподіванки — оживуть герої з моїх найпопулярніших відео! І не тільки … На сцені зі мною будуть мої вірні друзі: Ірина Федишин, Наталя Фаліон і «Лісапетний батальйон», Іван Ганзера, Олександр Кварта — фіналіст «Україна має талант».
Люди скучили вже за родинним теплом, родинною піснею. За дві з половиною години концерту вони забудуть свої проблеми, позбудуться депресняку, а це дорогого коштує. Хоч найдорожчий квиток на мій творчий вечір вартує дешевше, ніж відро бензину, але враження від цього дійства залишаться на все життя!
– Ваші багатотисячні шанувальники сподіваються почути улюблені хіти, багато з яких сьогодні по-особливому сприймаються, як-от «Чужина». Такі будуть?
– «Чужині» вже зо тридцять років, а наче про сучасних заробітчан… На жаль, не скоро ще наші Роксолани повернуться додому…
Таких пісень у моєму репертуарі багато. Бо вони про життя посивілої матері, родини, яка несе важкий тягар проблем і своєї біди… Я серед цих людей. Мені близькі ті, кому не важливі матеріальні статки, хто не чекає, «а що я з цього буду мати», хто молиться перед іконами за мир і спокій не лише своєї сім’ї, а усієї країни… Через те я більше буваю у селі, спілкуюся з сусідом, який мене з дитинства знає, а не з гламурною кастою.
– Але й без гламуру та піару Микола Янченко збирає повні зали на своїх концертах.
– Інтернет робить свою справу, хоча я спочатку був противником цього. А зараз бачу – люди шукають відомі хіти в Мережі, але дивуються, що це я автор, тому для багатьох пісні Миколи Янченка сприймаються як прем’єрні.
Ви багато знаєте авторів, які пишуть слова та музику і самі виконують? Таких одиниці. А якщо мене люди ще кличуть, то я ще не в найгіршій тональності (сміється — авт.).
Ось і на 19 квітня ми запланували два концерти, але, бачу, що й цього буде мало, бо ще й реклами не було, а квитки вже розкуповуються.
– А що нового готуєте шанувальникам, які нові пісні?
– Творче джерело ще не висохло… Хоча був час, коли не писалося, бо ж в країні війна… Пісню потрібно дочекатися, якщо Бог не дає тобі сил творити, то краще не пиши. Справа не в кількості, а як пісня піде до людей. У мене ще стільки пісень, яким я не дав життя… Бо пісні – як діти, потрібно дати їм толк.
Звичайно, на концерті будуть нові композиції. Ось одна з них:
«Заграй, скрипалю мій, веселої заграй!
А ти, дівчино, гарних квітів назбирай –
Рожеву квітку і червону,
Щоб повернулися з полону
Синочки наші в рідний край.
Ой мирне сонечко, ти знов до нас прийди!
Не на годину, не на дві, а назавжди!
Щоб дочекалась мати сина,
Щоб заспівала знов родина,
Щоб нашим дітям вже не бачити біди!»
Усіх, хто скучив за душевним теплом, за родинним затишком, за гарною піснею про нашу спільну радість і нашу біду, Микола Янченко чекає на своєму творчому вечорі 19 квітня в Будинку офіцерів о 16-ій та о 19-ій годині.
