Здивування, безмежна образа, гіркий біль… Як він міг після п’ятнадцяти років шлюбу, після всіх труднощів, що ми долали разом, після незабутніх моментів радості — як, наприклад, народження доньки і та мить, коли в руки нам лягли ключі від нової квартири, — та що там таїти, після прекрасних хвилин нашого кохання… І раптом зрадити?

Виливала своє горе у подруги Лариси на кухні. Лора незаміжня, але дуже досвідчена у стосунках з чоловіками. Втішала вона мене, втішала, а потім підвела до думки — я маю помститись своєму зрадливому чоловікові! Поки молода і гарна, бажаючі знайдуться. Та не забувай, мовляв, що біологічний годинник тік-так, і твій жіночий час спливає.

Лариса розповіла про свого хорошого знайомого Діму, самотнього, красивого, перспективного юриста. Він зуміє і насолоду подарувати, і таємницю зберегти. Врешті, обіцяла мене з ними познайомити. Чесно, в мене мурахи бігали по спині, коли уявляла, як ляжу у постіль з чужим, по суті, чоловіком. Але я кипіла від злості і врешті вирішила: «Нехай!»

Чоловік поїхав у відрядження, Лора все організувала, і одного вечора у моїй квартирі пролунав дзвінок. На порозі стояв високий красень, відрекомендувався Дімою. Поводився самовпевнено, вручив мені три троянди, поставив пляшку шампанського на стіл. І тут же розвернувся у бік ванни, виклав там пакуночок — зубна паста, щітка, бритва, пінка… Це мене кольнуло!

Ми з Дімою розмовляли, трохи перекусили — я приготувала вишукане м’ясо з грибами, купила дорогий сир. Діма по-хазяйськи поклав руку мені на плече. Але я відвернулась… Начебто і гарний мужик, і не дурний, цікаво розмовляє. Та якась сила відвертала мене від нього, пересилити себе я не змогла. Сказала йому, що нічого в нас не вийде, до побачення.

Ох, як він вмить змінив тон, жорстко відрубав, що завдаток повертати не буде. Який завдаток? — здивувалась я. «Секс — такий же товар, як будь-який інший, і за нього треба платити!» — заявив Діма у відповідь. Але голову опустив, у очі не дивився… Видно, совісті ще трохи залишилось!

Виявляється, Лора вирішила найняти для мене чоловіка-шлюху, заплатила йому аванс, а пізніше обіцяла з ним повністю розрахуватись. Ну, і придумала подружка! Правда, ми з нею не сварились, я ж розуміла, що вона старалась із доброти душевної. Так і не помстилась я своєму чоловікові, довелось подружню зраду йому простити.

Ірина,
вінничанка