Навіть у день вшанування чудодійної ікони, яка є головною святинею цієї лаври і покликана оберігати країну та її народ? Наша кореспондент зафіксувала, як з дзвону, в який бив кіріл, пішло полум’я. Матір Божа попередила, що він благословить війну?
Віряни та прочани навіть із УПЦ (МП), які поїхали на це вшанування,були здивовані.
В Почаєві УПЦ (МП) урочисто святкувала день вшанування Почаївської ікони Божої Матері. Нагадуємо, що ці святкування відбуваються щорічно 5 серпня.
Цю реліквію називають захисницею України. Як стверджують джерела, Почаївська ікона Божої Матері вже довгі роки оберігає нашу країну від усіх загроз. До неї звертаються багато вірян, які прагнуть відчути допомогу і підтримку Небесної Цариці, вилікуватися від важких недуг, впоратися з душевною апатією, зневірою, розчаруванням.
Як з’явилася ікона Божої Матері Почаївської?
Згідно з церковною легендою, лик Богородиці з Почаєва був дарований християнам в епоху татарських набігів, коли жорстокі воїни розоряли українські землі, а людей забирали в полон. Від нападів страждали і фортеці, і села, і монастирі.
Якось кілька ченців спробували знайти притулок на Волині, і коли один з них піднявся на вершину пагорба, він побачив там Пречисту Діву. Оточена полум’яним ореолом Небесна Цариця стояла на горі, вказуючи рукою на камінь у себе під ногами. Спершу чоловік злякався і стрімголов втік вниз по схилу, але незабаром перейнявся величчю Божої Матері і разом зі своїм супутником почав уклінно молитися, просячи наставити їх на вірний шлях. Третім свідком дивовижного бачення виявився пастух, який пас поруч овечу отару. Через деякий час Богородиця зникла — однак на скелі залишився відбиток Її ступні, з якого забило цілюще джерело. Пізніше монахи заснували там новий монастир, до якого сходилися прочани і подвижники.
А сама ікона, яка нагадує про чудову подію, з’явилася в Україні лише 1559 р. Її привіз із Царгорода патріарх Неофіт, передавши дворянці Ганні Гойській. Ікона зцілила її брата. Після цього реліквію, від якої виходило променисте сяйво, помістили в Свято-Успенську Почаївську лавру.
Як відомо, перед війною на свякування юбілею ікони приїздив патріарх РПЦ кіріл. Тоді сюди прибула сила-силенна прочан.
Там побувала і кореспондент «33-го». Тому офіційно зафіксувала цю незвичайну подію, що трапилась далі.
Патріарху Кірілу, якому підпорядкована УПЦ (МП), як почесному гостю надали право вдарити у дзвін. Він підійщов і вдарив. І в цей час звідти пішов вогонь. Зазомбовані парафіяни почали коментувати це — мовляв, благодатний вогонь пішов. Бо ця людина свята.
Але монахи та віруючі почали шепотітись про інше — такий вогонь трапляється у святих місцях як попередження про війну. І саме від того вона прийде, хто в дзвін дзвонить... Ось так Матір Божа попередила про майбутню війну.
Може, тому і побоялись підлеглі кіріла помолитись за Україну? Бо знали, наскільки сильна ця молитва до Матері Божої?
Адже всі тут знають, що у 1675 р. відбулося ще одне диво, пов'язане з реліквією. Коли до монастиря підступили турецькі війська, налякані жителі обителі відслужили перед святинею молебень. І на світанку над куполами головного собору Лаври з'явилася сама Небесна Цариця в супроводі ангелів і праведників. Вражені вороги втікали, а ченці встановили дату цієї події (5 серпня або 23 липня за старим стилем) як день поминання образу.
Тому до Почаївської Божої Матері звертаються з проханнями про захист держави, будинку від нежданих гостей, заздрісників, злодіїв та грабіжників. А ще вона дарує мир. Та небажанням молитись в Почаєві УПЦ вкотре довела, що вона МП. Навіть священники та віряни, які були на святкових служіннях, були здивовані, чому в такий день до чудодійної ікони не звертались священники та не закликали послати перемогу Україні та справедливий мир.
Жодного прохання або молитви про мир і перемогу.
Мабуть, чекають «асвабадітєлєй»?
На ранній літургії проповідував один із перших архімандритів Лаври. Він просив у Божої Матері захисту від ворогів, які напали на нашу країну.
А вже на пізній літургії, де були присутні гості з Києва, всі промовчали…
Що тут казати?! Почаївська лавра з радістю стає на ті самі граблі, на які ставала Києво-Печерська лавра разом з митрополитом Павлом. Що з цього вийшло — видно. Дай Боже якнайшвидше!
Тетяна Квасюк
