Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

Вони наші біль і гордість! Вінниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями

Нас навіки змінила
ця проклята війна…

Найкращих
ми втрачаємо синів,

Відважних,
молодих і зовсім юних,

На Сході кожен
смерть із них зустрів,

Шкода найкращих,
сильних і розумних.

Не висихають сльози матерів,

Вони втрачають найдорожче – власних дітей.

Загинув за кожного з нас

Анатолій Сіненко народився та виріс у Вороновиці. У 2022 році вступив у Національну академію державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького.

У серпні 2023 року вирішив залишити навчання і стати на захист Батьківщини. Був зарахований до 3-го прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгена Пікуса. Був інспектором прикордонної служби 3-ї категорії, 1-ї прикордонної застави 2 ВПС. Виконував бойові завдання у Часовому Ярі, Бахмуті, Краматорську, Івановому, Константинівці, Дружківці, Кураховому. Останній бій прийняв у Курдюмівці.

Нагороджений відзнакою «ХОЛОДНА ЗБРОЯ», відзнакою командування 93 ОМБР «Холодний яр» 2 ступеня. Командуванням 3 прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса нагороджений державною нагородою (посмертно)”. Йому було лише 20 років.

У Небесну вись злетіла душа ще одного молодого воїна – Тараса Більмака, 1992 року народження, жителя селище Томашпіль.

Молодший сержант Тарас Більмак призваний на військову службу по мобілізації першим відділом Тульчинського РТЦК та СП, служив командиром відділення зенітно-ракетного взводу 2 стрілецького батальйону. 2 листопада  під час заходу групи на бойове чергування, внаслідок артилерійського ворожого обстрілу, в районі населеного пункту Першотравневе Ізюмського району Харківської області Герой-захисник загинув.

В Ободівській громаді попрощалися із загиблим воїном-захисником Віталієм Рябошапком. Він довгий час вважався зниклим безвісти.

Віталій Олександрович, 1986 року народження, був солдатом-радіотелефоністом 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону в/ч А4123. Загинув 10 березня 2023 року в районі населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

Віталій пожертвував своїм життям заради своєї країни та українського народу, щоб забезпечити майбутнє наших дітей та можливість жити у мирній вільній державі.

В Гайсині попрощалися із загиблим захисником Ігорем Лантухом.

Народився Ігор 7 липня 1974 року, закінчив міську школу № 6, згодом Немирівське ПТУ, отримавши спеціальність газозварювальника.

Мав золоті руки, працював у будівельній сфері.

Рідні згадують, що Ігор був вихованим, доброзичливим, люб’язним, завжди посміхався, з оптимізмом дивився у майбутнє, підтримував рідних та близьких завжди.

Служив матросом, вогнеметником вогнеметного взводу роти радіаційного хімічного біологічного захисту 35 Окремої бригади морської піхоти в/ч А0216.

Загинув 30 жовтня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іллінка Донецької області, отримавши травми, несумісні з життям.

У Теплицькій громаді Гайсинського району провели в останню путь загиблого захисника Руслана Остапчука.

Руслан народився 16 липня 1980 року в містечку Христинівка, там закінчив школу, продовжив навчання у Монастирищенському училищі, де здобув професію зварювальника. Далі робота за фахом. З Тепличчиною пов’язав своє життя, зустрівшись з нашою землячкою Марією Запорожець. Згодом одружилися та разом виховували двох синів. Руслан був світлою людиною, любив життя, сім’ю, друзів.

Служив на посаді старшого механіка-водія танкового взводу танкової роти військової частини.

30 жовтня 2024 року молодший сержант Руслан Остапчук загинув у районі населеного пункту Леонідово Суджанського району Курської області.

Тепер Руслан навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг. Поховали героя 6 листопада у Теплику.

Городківка у чорному горі…

Тут проводжали захисника України Олексія Зибіна, 1987 року народження, жителя села Городківка.

Головний сержант Зибін Олексій Миколайович був призваний на військову службу другим відділом Тульчинського РТЦК та СП, служив командиром взводу охорони 150 роти охорони.

6 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання в Донецькій області, внаслідок скиду ворожого дрона отримав смертельне поранення.

Жмеринка на колінах

27 жовтня Жмеринська міська територіальна громада «живим коридором» провела в останню путь мужнього воїна Володимира Богачука, який самовіддано боронив неньку Україну та за її свободу і незалежність віддав найдорожче – життя. З Україною в серці та вірою у Перемогу Володимир Богачук з травня 2023 року стояв на захисті рідної землі. Він був патріотом та справжнім сином свого народу, який зі зброєю в руках відстоював право кожного українця жити у вільній та суверенній державі. Щодня плече-в-плече з побратимами матрос 37-ї окремої бригади морської піхоти Володимир Богачук наближав Перемогу, звільняючи захоплені ворогом населені пункти від супостата. Наш земляк був оператором БПЛА та знищував окупантів на Херсонщині та на Донеччині. На початку 2024 року юнак отримав важке уламкове поранення обличчя та переніс низку складних операцій на очах. Після реабілітації Володимир знову став у стрій та продовжив боротьбу з окупантами.

7 жовтня у населеному пункті Торецьк Володимир Богачук з побратимами потрапив під обстріл ворожих дронів та впродовж декількох годин знаходився у задимленому підвалі палаючої будівлі. Хлопці зуміли вибратись з палаючої пастки та потребували серйозної медичної допомоги. Вони були доставлені до медичного закладу у Дружківку, а згодом переведені на лікування до Дніпра та Києва. Але серце молодого 28-річного воїна не витримало та 22 жовтня назавжди зупинилось в опіковому відділенні Київської міської клінічної лікарні.

Знову жалоба у Жмеринській громаді. 12 листопада тут вшановують пам’ять воїна-захисника – Івана Демчишена.

У Немирові знову і знову «живі коридори»…

6 листопада жителі Немирівської громади попрощалися з нашим Героєм – Григорієм Іваненком, 02.05.1965 р.н., уродженця Луганської області, який боронив нашу країну з 2015 року.

А 16 жовтня громада попрощалася зі своїм земляком, Воїном-Захисником, відданим патріотом України Юрієм Яхном. Уся громада схиляє голови в глибокій скорботі.

У Могилеві море сліз

8 листопада Могилів-По­діль­ська громада прощалася із захисником - Юрієм Ткачуком, який загинув 30 жовтня на Донеччині, боронячи державний суверенітет та територіальну цілісність України.

А 3 листопада громада прощалася з воїном-прикордонником Володимиром Науменком, який загинув 28 жовтня, боронячи державний суверенітет та територіальну цілісність України.

3 листопада громада прощалася з нашим воїном-прикордонником – Іваном Бриндаком, який загинув 28 жовтня, боронячи державний суверенітет та територіальну цілісність України.

Хмільницька громада прощалася зі своїми Героями

У бою за Україну біля н.п. Погребки Суджанського району Курської області російської федерації 10 листопада загинув хмільничанин Андрій Андрійчук, 6.12.1987 р.н., солдат.

Вінниця оплакує своїх синів

Макар Павлов добровольцем став на захист України у 2014 році. Разом із побратимами 57-ї ОМБ імені Кошового отамана Костя Гордієнка виконував військові завдання у найгарячіших точках АТО/ООС. І лише важке поранення у 2017 році змусило чоловіка залишити стрій.

Однак з початком повномасштабного російського вторгнення він знову за покликом серця повернувся до лав оборонців України. Був штабсержантом у 120-й ОБ ТрО. Брав участь у боях під Бахмутом, де отримав чергове поранення. Та після одужання швидко продовжив службу. Свій величезний досвід використав на повну під час підготовки молодого поповнення, формування батальйонів, які потім особисто виводив на позиції – до епіцентрів зіткнень на Запорізькому та Донецькому напрямках.

На жаль, 15 жовтня під Покровськом воїн зазнав тяжкої мінно-вибухової травми, наслідки якої виявилися несумісними з життям. Оборонець відійшов у вічність 10 листопада.

Ігор Піддубний, уродженець Херсонщини, добровільно став на захист Батьківщини у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Воював у складі 116-ї окремої механізованої бригади на Донецькому напрямку, де брав участь у найгарячіших зіткненнях із ворогом. За вправність та ініціативність у боях був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий хрест». Загинув воїн 13 грудня 2023 року поблизу міста Авдіївка Покровського району. Йому було 23 роки.

У Ігоря залишились дружина та 6-річний син. Ось уже кілька місяців його родина у статусі внутрішньопереміщених осіб проживає у Вінниці. Жінка каже, що коли розпочалась Велика війна, чоловік навіть не розглядав для себе інших варіантів, крім захисту рідної землі.

Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК

Хмельниччина прощається із загиблими на цьому тижні Героями

Служив гранатометником

Славутська громада попрощалася з Валерієм Долишнім – мужнім захисником України. Народився Валерій 28 липня 1975 року в Славуті.

У липні 2024 року Валерій став на захист України, служив у гранатометному взводі механізованого батальйону. Але 29 жовтня його серце зупинилося назавжди. У Валерія залишилися батьки, донька та сестра.

Загинув на Курському напрямку

Жителі Красилівської громади провели в останню дорогу воїна-земляка, командира штурмового взводу, молодшого сержанта Олександра Малинецького.

Ще у травні 2022 року він пішов до війська, а з лютого 2024-го перебував на передовій поблизу Часового Яру.

34-річний Олександр героїчно загинув 26 жовтня на Курському напрямку.

На війну пішов добровольцем

У Кам’янці-Подільському провели в останню земну дорогу захисника Василя Кобильчака. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Василь повернувся з-за кордону, на війну пішов добровольцем.

Під час виконання бойового завдання на Луганщині зв’язок з воїном обірвався. Він вважався зниклим безвісти. Днями загибель Героя підтвердилася.

У 41-річного Герой залишилися дружина, 8-річний син.

Служив у полку «Азов»

Віктор Ященко народився у селі Новоселиця на Полонщині. На захист країни став у 2014 році, а в 2022-му році пішов до військкомату у перший день повномасштабного вторгнення. Служив у полку «Азов». Воював у найгарячіших точках.

З 14 жовтня цього року захисник вважався зниклим безвісти. На жаль, виявився загиблим… У Героя залишилися 5-річна донька, дружина, мати, рідні брат та сестра. Поховали 32-річного Віктора Ященка на Алеї слави в Хмельницькому.

Віддав життя за Україну

Василь Рижов був вимушеним переселенцем з Херсона. У липні цього року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Він служив у морській піхоті Збройних сил.

На Донецькому напрямку віддав життя за Україну.

Повернувся «на щиті»

Жителі Новоушицької громади зустріли живим коридором полеглого воїна Сергія Реуса. Він загинув 31 жовтня під час ви­конання бойового завдання на Покровському напрямку, поблизу населеного пункту Новодмитрівка.

Сергій Реус був матросом 35-ї окремої бригади морської піхоти.

У Небесному Війську

У Нетішинській тергромаді провели в останню земну дорогу захисника Олександра Михайліченка, жителя села Старий Кривин.

У війську Олександр був гранатометником механізованого батальйону 22-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Тепер він у Небесному війську… Йому назавжди залишиться 40.

Останнє бойове завдання

У Сатанівській громаді попрощалися з Героєм Віталієм Александровим. Він загинув 16 жовтня під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.

Віталій Александров народився 1985 року у Городку. Закінчив Сатанівську загальноосвітню школу. Пізніше навчався у Чемеровецькому медичному училищі. До лав ЗСУ чоловіка мобілізували у червні цього року. Він був розвідником-радіотелефоністом. У загиблого залишились дружина та сестра.

Вічна пам’ять Герою

Хмельничанин Микола Бі­лець­кий народився 14 грудня 1981 року. Навчався у школі №18, а потім вступив до Хмельницького національного університету. Кілька місяців тому захисника мобілізували.

Життя Миколи Білецького обір­валося 31 жовтня 2024 року.

Був відмінним командиром

Віктор Мігаль з Хмельницького народився 19 листопада 1973 року. Він був військовим, але у 2004 році звільнився зі служби і перебував у запасі. А коли почалася Велика війна, служив начальником мінометної прикордонної застави.

Загинув 50-річний Віктор Мігаль 31 жовтня 2024 року на Харківському напрямку.

Вважали зниклим безвісти

«На щиті» до рідної Шепетівки повернувся Михайло Федчук, заступник командира бойової машини, навідник-оператор механізованого батальйону, який рік та 3 місяці вважався зниклим безвісти.

Народився 18 січня 1985 року.

Хоч мав важку травму ноги, Михайло сам просився в армію. І в 2023 році таки вступив до лав Збройних сил України.

16 серпня 2023 року він востаннє зателефонував матері. 1 рік та 3 місяці Михайла вважали зниклим безвісти…

Як з’ясувалося, 20 серпня 2023 року неподалік населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району Харківської області Михайло загинув.

Мужньо виконував свій обов’язок

У Кам’янці-Подільському в останню земну дорогу провели старшого лейтенанта Дмитра Матвєєва, військовослужбовця, який через важку хворобу пішов з життя у шпиталі.

Загинув у бою

До війни Богдан Грищук працював на державному під­при­ємстві «Хмельницькстан­дарт­метрологія». У 2015 році брав участь в Антитерористичній операції. У 2022-му році, коли почалося повномасштабне вторгнення, в перший день долучився до Збройних сил. Служив у 33-ій окремій механізованій бригаді. Загинув на полі бою 31 жовтня. Богдану Грищуку навіки 47. У нього залишилися батьки та дружина.

Віддали шану Герою-захиснику

До війни Василь Петрук працював зварювальником у комунальному підприємстві «Хмельницьктеплокомуненерго». У грудні 2023 року став на захист України, служив у 82-ій окремій десантноштурмовій бригаді.

Загинув 41-річний захисник 1 листопада… У нього залишилися мати, сестра та брат.

Життя обірвала ворожа куля

Денис Щелкун з Нетішина захищав Україну у складі десантноштурмового батальйону однієї з військових частин. Був водієм-електриком. Життя 38-річного воїна обірвала ворожа куля…

Назавжди – 24

Назар Паляниця народився 14 листопада 1999 року. Він був водієм розвідувального відділення однієї з військових частин. Бойове завдання поблизу населеного пункту Сімейкене Конотопського району Сумської області стало для захисника останнім…

Вирізнявся відвагою

Мешканці Гвардійської тергромади прощалися з захисником Дмитром Людвіком, жителем села Райківці. Воїн загинув під час під час ворожого штурму 31 жовтня. Дмитру Людвіку назавжди 35…

Довга дорога полеглого Героя

Василь Паламар народився 13 серпня 1983 року в місті Бучач Тернопільської області. За фахом був муляром. У 2018 році, повернувшись з-за кордону, Василь оселився у Волочиську з братом.

6 жовтня 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України, а вже 25 січня 2024 року Василя було оголошено зниклим безвісти на полі бою у Запорізькій області. 9 місяців і 7 днів – такою довгою була дорога полеглого Героя до свого останнього місця спочинку.

Рятував побратима

У Старокостянтинівській громаді відбулося прощання із 51-річним захисником Юрієм Пуштуком. Він отримав важке поранення, евакуюючи свого пораненого побратима з бойової позиції. 4 листопада життя воїна обірвалося.

Справжній патріот

Ігор Боріта народився 13 травня 1973 року. Коли почалась війна, він одним із перших пішов до військкомату.

30 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання у селі Новодмитрівка Донецької області, під час евакуації побратима, захисник отримав поранення, несумісне з життям. Поховали 51-річного Ігоря Боріту на Алеї слави у Хмельницькому.

Жив з добром у серці

Олександр Іваніцький народився 18 грудня 1975 року в селі Манилівка Чорноострівської громади. Був мобілізований до лав Збройних сил України влітку 2023 року. Служив у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша.

Загинув 48-річний Олександр Іваніцький 5 квітня 2024 року на Покровському напрямку. Поховали Героя на Алеї слави у Хмельницькому.

Сім довгих болючих місяців

У Грицеві на Шепетівщині провели у Вічність Миколу Любашевського.

Микола був головним сержантом піхотної роти. Народився 11 грудня 1968 року. Здобував освіту в Івано-Франківському технікумі фізичної культури.

У серпні 2023 року Микола Любашевський долучився до ЗСУ. Загинув 31 березня 2024 року поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Сім довгих, болючих та важких місяців дружина Марина, сини Євген і Артем, друзі та близькі не мали жодної звістки про безвісти зниклого героя…

Із позивним «Скат»

У Щиборівській громаді попрощалися із Артемом Ващуком.

Солдат із позивним «Скат» був жителем села Мотрунки. Він народився 3 лютого 1987 року. У січні 2023 року пішов захищати Україну. За відвагу та успішне виконання бойових завдань Артема було нагороджено нагрудним знаком «Золотий хрест».

30 жовтня 2024 року, виконуючи свій обов’язок поблизу населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області, Артем Ващук загинув у бою.

Шлях встелили квітами

На Білогірщину «на щиті» повернувся Олександр Рудківський. 31 жовтня 2024 року Олександр загинув під час авіаційного удару поблизу населеного пункту Таврійське Запорізької області.

Трагічна звістка

Трагічна звістка про загибель Сергія Кургана надійшла із Сумського напрямку. Свій останній бій захисник, житель села Кадиївка, прийняв 27 жовтня 2024 року.

Сергій служив у ремонтно-відновлювальному батальйоні. Йому назавжди 29 років…

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Світлана Шандебура