Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

У Вінницьку область – 32, на Хмельниччину – 15. Героїв провели у Вічність. Вічна пам’ять Героям!

Вінниччина попрощалася з героями

16 лютого у Вінниці попрощалися з полеглим захисником Володимиром Гусятинським

Народився Володимир Васильович у Вінниці 29 липня 1989 року. Навчався у 29-й загальноосвітній середній школі, а по її закінченні опанував столярну справу у ДНЗ “Вище професійне училище №7”. У мирному житті працював майстром із виготовлення меблів.

Володимир Гусятинський боронив Україну у лавах 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Загинув у бою 29 січня на Курському напрямку.

15 лютого Вінницька громада попрощалася із полеглими захисниками Василем Ліщуком та Вадимом Урдинцем

Василь Ліщук воював у лавах 144-ї окремої піхотної бригади. Був старшим солдатом, помічником гранатометника. Виконував завдання на Донецькому напрямку. Життя обірвалося торік, 15 червня, у бою у Покровському районі.

Вадим Урдинець служив у 456-й бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди, а також у складі 129-ї окремої бригади ТрО виконував бойові завдання на східному кордоні країни. Свій останній бій із окупантами воїн прийняв 10 лютого.

Поховали воїнів на Алеї слави Сабарівського кладовища.

13 лютого Вінницька громада попрощалася з полеглим захисником Олександром Легойдою

Підполковник Повітряних сил брав безпосередню участь у виконанні військових завдань у складі угруповання ПС ЗСУ на лінії бойового зіткнення на Донецькому, Харківському, Сумському напрямках. Життя воїна обірвалося у шпиталі 9 лютого внаслідок важкої хвороби. Йому було 48 років.

Рідні та побратими воїна сьогодні схиляють голови у невимовному смутку. У їхній пам’яті він назавжди залишиться прикладом мужності, офіцерської честі та високого професіоналізму. А ще взірцем батька, чоловіка, друга…

Поховали воїна на Алеї слави Сабарівського кладовища.

Гнiванська громада у скорботі: на фронті загинув Володимир Бидловський

Він більше року вважався безвісти зниклим.

Володимир Андрійович народився 3 березня 1978 року в селі Грижинці. Навчався у Гніванській школі, а згодом - у професійно-технічному училищі. Після цього чоловік вирішив присвятити своє життя військовій справі та у 2000 році закінчив Військовий інститут внутрішніх справ МВС України в Харкові. Служив у Національній гвардії України в спецпідрозділі «Ягуар». У 2018 році через стан здоров’я був звільнений зі служби. Деякий час працював монтажником вікон і дверей.

З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, попри проблеми зі здоров’ям, Володимир добровільно вирушив на фронт. Служив у складі 116-ї бригади на Запорізькому напрямку, поблизу населеного пункту Оріхове. Під час стрілецького бою отримав серйозне поранення в руку, після лікування повернувся до своїх побратимів.

12 грудня 2023 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну, Бидловський Володимир Андрійович зник безвісти...

У Володимира залишилися мати, сестра та двоє дітей.

На війні загинув Микола Сморжевський

Під час виконання бойового завдання загинув мешканець села Могилівка – Сморжевський Микола Миколайович. Спершу він вважався зниклим безвісти, та, на жаль, підтвердилося найгірше.

Микола Миколайович народився 3 травня 1966 року в селі Могилівка. Тут він навчався у місцевій школі. Після закінчення навчального закладу здобув професію у Гніванському професійному технічному училищі, де опанував спеціальності машиніста кранів, слюсаря та водія. Згодом у Вінницькому училищі №7 отримав кваліфікацію токаря ІІІ розряду.

У цивільному житті працював трактористом, механіком-водієм, інженером відділу охорони.

13 березня 2022 року Миколу Миколайовича призвали до лав Збройних сил України. Він мужньо став на захист Батьківщини, віддано виконував військовий обов’язок, щиро вірив у перемогу України.

19 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Очеретне Покровського району Донецької області, старший солдат, навідник штурмового відділення героїчно загинув.

У нього залишилися дружина, діти, онуки та сестра.

Сержант Віктор Бабик м.Іллінці

2 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Бочкове Харківської області загинув мужній захисник, молодший сержант Віктор Бабик, 1978 року народження, житель м.Іллінці.

Висловлюємо щирі співчуття батькам Героя, Анатолію Федоровичу та Любові Андріївні, сестрі Світлані, рідним і близьким.

Громада знову зустрічала воїна “на щиті”…

Казмірук Олексій Анатолійович, народився 27 серпня 1989 р. у м. Вінниці.

Закінчив 8 класів Прибузької школи (м. Вінниця), і сім’я переїхала на постійне місце проживання до с. Росоша, що на Липовеччині. Опанував електросправу, закінчивши ПТУ.

Мав сім’ю, виховував з дружиною троє діток.

Мобілізований Вінницьким РТЦК та СП 19 жовтня 2024 року. Був зарахований на посаду - солдат, водій-електрик відділення управління 3-го механізованого розрахунку 120 мінометної батареї, 3-го механізованого батальйону, в/ч А5001.

Загинув під час виконання бойового завдання 29.01.2025 року на позиціях поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області.

Олексія Казмірука поховали зі всіма військовими почестями на Алеї слави с. Росоша.

Чергова трагічна звістка прилетіла у Кущинецький старостинський округ...

Загинув захисник України, кулеметник стрілецької роти військової частини А4628 - Олександр Вершигора, 03. 04.1975 року народження.

Після репатріаційних заходів повернення тіл спочилих захисників та захисниць з тимчасово окупованої території, після аналізу ДНК, стало відомо, що наш земляк загинув більше року тому, а саме 26 січня 2024 року неподалік від населеного пункту Первомайське Покровського району на Донеччині під час виконання бойового завдання.

15 лютого у Гайсині поховали молодого воїна Юрія Ткачова

Війна забрала життя мужнього бійця та захисника України, жителя міста Гайсин Юрія Олександровича Ткачова, 05.12.1992 року народження.

Чоловік навчався у міській школі №6, закінчив Вінницьке училище № 11, отримавши кваліфікацію слюсаря-електрика. Деякий час працював на “Гайсинмаші”. У 2019 році був призваний на строкову службу. У 2021 році почав службу за контрактом у десантно-штурмових військах.

25 січня 2025 року був переведений на посаду старшого солдата, навідника 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади для виконання бойових завдань у зоні бойових дій.

Загинув Юрій Ткачов 11 лютого 2025 року у бою поблизу населеного пункту Лисівка Покровського району Донецької області. Героєві було лише 32 роки.

15 лютого в Новій Ободівці, що на Вінниччині, поховали загиблого Євгена Олизька

Євген Миколайович загинув 10 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Дачне Синельниківського району Дніпропетровської області. Він - уродженець Миколаївської області, мешканець Тростянецької громади. Захиснику було 38 років. Головний сержант-командир технічного обслуговування автомобільної техніки взводу забезпечення батальйону морської піхоти, молодший сержант.

10 лютого 2025 року на Курщині загинув Юрій Матенчук, старший солдат, гранатометник десантно-штурмового батальйону в/ч А0281.

Юрій Володимирович народився у селі Гранів, тут зростав.

Він був щасливим татусем, коханим чоловіком, люблячим сином і братом.

Трагічна звістка знову надійшла до Оратівської громади.

Внаслідок травм, отриманих на фронті, у госпіталі помер Нагорний Іван Анатолійович, 1989 року народження, житель селища Оратів

Службу проходив на Харківському напрямку, поблизу Вовчанська.

У лавах Збройних сил України боєць служив командиром мінометного розрахунку. Поранення отримав 28.12.2024 року в результаті скиду з ворожого дрону. Лікувався у Харкові, Вінниці, Києві. Попри всі зусилля лікарів, воїна врятувати не вдалося.

Стрижавська територіальна громада у жалобі.

Додому “на щиті” повертається Герой із Дорожнього - Володимир Мельничук

Володимир народився 25 липня 1974 року в м. Вінниці. Здобув освіту у Вінницькому ліцеї №22. Потім закінчив професійно-технічне училище. В цивільному житті працював у АТ «Вінницягаз».

У лютому 2023 року пішов добровольцем на військову службу. Володимир два роки знаходився у самому пеклі, захищаючи нас із вами. Спочатку він служив у стрілецькому батальйоні. Потім був переведений до 21-ї окремої механізованої бригади.

Влітку 2024 року отримав осколкове поранення у шию. Після реабілітації, не вагаючись, одразу повернувся захищати Батьківщину.

11 лютого 2025 року рідній сестрі Валентині повідомили, що її брат безвісти зник.

Володимир загинув 28 січня 2025 року в районі населеного пункту Миколаєво-Дар’їно Суджанського району Курської області під час виконання бойового завдання.

Володимир Мельничук був нагороджений «Золотим хрестом» від Головнокомандувача Збройних сил України, а також відзнакою 411-го окремого стрілецького батальйону «За мужність та вірність українському народу».

Удома на бійця чекали сестра Валентина та племінниця Катерина.

Барська громада втратила ще одного свого сина, воїна, що став на захист рідної землі – Віталія Навроцького, 1994 р.н., жителя м. Бар.

Віталій Анатолійович був справжнім сином України – мужнім, відданим, щирим. Його руки знали вагу саперної лопати, його серце билося в унісон з землею, яку він захищав. Солдат, сапер інженерно-саперного батальйону військової частини А0853, він ніс свою службу безстрашно, з вірою в Перемогу.

З серпня 2015 року він стояв у строю тих, хто без вагань йде на передову.

Від 24 серпня 2024 року Віталій вважався зниклим безвісти. У рідних жевріла надія, що він живий. Проте дива не сталося. 13 лютого 2025 року ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше.

За Україну загинув десантник Олександр Воловода зі Жмеринки

Мужній захисник став на захист України ще у 2014 році під час АТО, а від початку повномасштабного вторгнення боронив державу у десантно-штурмових військах.

Під час останнього бойового завдання 4 лютого в населеному пункті Сухий Яр Покровського району Донецької області жмеринчанин загинув внаслідок атаки ворожого БПЛА.

Без батька залишились двоє синочків, без чоловіка – дружина, без сина і брата – родина.

Народився Олександр Павлович Воловода 9 червня 1991 року, закінчив Жмеринський ліцей №1. Здобув освіту слюсаря у Браїлівському училищі.

Останнім часом працював на підприємстві «Корунд».

Віталій Нечипорук

17 лютого в Козятинській громаді оголосили Днем жалоби за полеглим захисником Віталієм Нечипоруком. Похований Сергій буде на Алеї Слави міського кладовища м. Козятин.

Вічна слава і пам’ять Герою!

Франчук Микола

18 лютого у Козятинській громаді оголошено Днем жалоби за військовослужбовцем Франчуком Миколою Петровичем, 1967 р.н. Франчук Микола Петрович буде похований на кладовищі в с.Сестринівка. Вічна слава і пам’ять Герою!

Микита Євгенович Медведєв

13 лютого Козятинська громада попрощалася із захисником Микитою Медведєвим.

Микита Євгенович народився 30 вересня 1987 року в м. Вінниці. Закінчив фізико-математичну гімназію. У 2010 році батьки переїхали у Козятин на постійне місце проживання. Микита вступив в училище. По закінченні працював різноробочим на різних підприємствах міста.

Одружився із гарною дівчиною Анастасією, виховував сина Микитка, який народився у 2019 році.

18 серпня 2024 року був призваний до лав Збройних сил України. Військовий вишкіл проходив у Гайсині. Після навчання потрапив на Донецький напрямок.

18 листопада 2024 року під час виконання обов’язків військової служби поблизу населеного пункту Калинове Донецької області під час чергової прострілки противником, солдат, гранатометник другого механізованого відділення першого механізованого взводу, отримав дуже важке поранення та був доправлений до «Обласної клінічної лікарні Івано-Франківської обласної ради».

42 доби знаходився у комі. 8 лютого він прийшов до тями, але 10 лютого 2025 року серце Микити зупинилося. Похований Микита на Центральному кладовищі на Алеї слави.

На війні загинув уродженець с. Дружне Сергій Федорук

Знову сумна новина надійшла у Калинівську громаду. Підтвердився факт загибелі Сергія Федорука, який з 25 лютого 2024 року вважався безвісти зниклим.

Народився Сергій Федорук 4 лютого 1974 року, навчався у загальноосвітній школі №13 м.Вінниці. Після закінчення школи навчався у Вінницькому професійно-технічному училищі №4.

З 2010 року проживав у с. Дружне.

Сергій був справжнім патріотом України, тому ще у 2015 році став на захист України, був учасником АТО у 2015-2016 роках. Мужньо боронив рідну землю та був нагороджений пам’ятним нагрудним знаком «Кров за Україну».

В перші ж дні Великої війни Сергій Федорук знову став на захист Батьківщини. У 2023 році був нагороджений медаллю «За оборону рідної землі».

Загинув Герой 25 лютого 2024 року на Донеччині, і лише через рік рідні отримали можливість поховати загиблого. У Сергія Федорука залишилися мама, батько, донька.

Олег Лимич

28 грудня 2024 року в боротьбі з російським окупантом отримав поранення Олег Лимич, 25 березня 1983 року народження.

Олег Миколайович проживав у селі Гарячківка Городківської громади.

Солдат Лимич Олег служив водієм-електриком-мотористом відділення мобільного зв’язку групи мобільного зв’язку центру мобільного зв’язку.

Отримав поранення у грудні 2024 року, розпочалась боротьба за життя військовослужбовця. Лікарі КНП Київської міської клінічної лікарні робили все можливе, аби врятувати Олега Миколайовича, але, на жаль, дива не сталось. 15 лютого 2025 року душа нашого Героя відлетіла у Небесну вись.

Війна забрала життя військовослужбовця із селища Крижопіль

Під час виконання бойового завдання, 9 лютого 2025 року, біля населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області прийняв свій останній бій Кудінов Геннадій, 17 червня 1985 року народження.

Солдат Кудінов Геннадій Євгенійович був призваний на військову службу Тульчинським РТЦК та СП. Служив старшим стрільцем-оператором 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону.

Якушинецька громада провела в останню путь воїна Вадима Синицю

10 лютого на війні загинув славний син українського народу, житель села Зарванці – Вадим Синиця.

Народився Вадим Андрійович 15 лютого 1995 року в м. Узин Київської області. Закінчивши місцеву школу, вступив до технолого-економічного коледжу, де здобув професію ветлікаря та водія вантажного автомобіля. У 2014 році був активним учасником подій на Майдані, Революції гідності.

Із 2018 року проживав у Якушинцях, одружившись, переїхав до Зарванців.

У 2020 році ухвалив рішення приєднатися до лав ЗСУ на контрактній основі. Тож із перших днів Великої війни стояв на захисті нашої незалежності.

За період служби у Миколаївській, Харківській та Запорізькій областях отримав багато нагород та відзнак, зокрема: Указом Президента у 2022 році нагороджений медаллю «За військову службу Україні», у 2024 році - відзнакою «Хрест розвідника».

Та війна забрала життя Вадима Синиці 10 лютого 2025 року, внаслідок атаки КАБом поблизу населеного пункту Таврійське Запорізької області.

Водій мінометного взводу Віталій Мойсеєв з Турбова загинув на Курщині

Віталій Мойсеєв, 1985 року народження, житель села Стара Прилука, був призваний на військову службу 26 лютого 2022 року. 24 січня 2025 року, при захисті Батьківщини виявивши стійкість та мужність, справжній героїзм, поблизу н.п. Замостьє Курської області, життя водія третього розрахунку мінометного взводу обірвалось.

31 січня 2025р. Вінниця та Турбівська громада попрощалися із полеглим героєм Мойсеєвим Віталієм Петровичем. Поховали його на місцевому кладовищі.

Знову втрата у Іллінецькій громаді...

Зупинилось серце воїна, захисника України, учасника АТО/ООС Василюка Василя Васильовича, жителя с. Бабин (16.01.1979-15.02.2025).

У ці гіркі хвилини висловлюємо щирі співчуття матері Валентині Михайлівні, батькові Василю Васильовичу та усім близьким. Поховали Василя ВАСИЛЮКА 18 лютого в рідному селі Бабин.

Липовецька громада втратила ще одного відважного земляка…

Солдат Василишин Анатолій Володимирович, 19.03.1996 р.н. (с. Зозівка), призваний по мобілізації 14.11.2024 року Хмільницьким РТЦК та СП., захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув 30.01.2025 в районі н.п. Миколаєво-Дар’їно Суджанського району Курської області.

Війна продовжує свій страшний лік...

У Теплицьку громаду надійшло ще одне страшне сповіщення: на війні загинув житель Теплика – Чернець Юрій Віталійович, 11.04.1972 року народження.

На захист України Юрій став у липні 2024 року. Служив командиром станкового гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону. Брав участь у пекельних боях.

16 лютого 2025 року старший сержант Юрій Чернець прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Зибине Чугуївського району Харківської області, мужньо виконавши військовий обов'язок.

Не дочекалась сина старенька мати, чоловіка – дружина. Залишились без батька четверо дітей, без дідуся - троє онуків...

18 лютого Ладижин зустрів загиблого Героя Олександра Ратушняка

Життя солдата Олександра Ратушняка обірвалося 14 лютого 2025 року.

Він був водієм автовзводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна батальйону матеріального забезпечення ЗСУ.

Знову непоправна втрата - загинув Матвієнко Олександр Антонович, 1980 р. н., житель м. Бар.

Військовослужбовець в/ч А2582, він віддав своє життя 14 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання у Курській області, в одному з найгарячіших місць цієї війни.

Ще один янгол став на варту небес…

Генсіровський Валентин Володимирович

Генсіровський Валентин Володимирович, житель м. Бар – мужній воїн, люблячий син своєї землі, людина, яка без вагань обрала шлях боротьби за Україну. У 2022 році він повернувся з-за кордону, щоб добровільно стати на захист рідної землі. Майор, командир підрозділу військової частини А1619, він воював там, де було найважче – під Бахмутом, Авдіївкою.

У червні 2024 року він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

У лютому 2024 року він отримав важке поранення. Довгі місяці боротьби, надія, молитви рідних… Але 16 лютого 2025 року його серце зупинилося.

Зі скорботою в серці сповіщаємо про те, що 15 лютого 2025 року в районі населеного пункту Гуєво Курської області рф під час виконання бойового завдання загинув захисник України.

Якубівський Владислав Миколайович

Якубівський Владислав Миколайович, 11.11.1999 р.н., с. Великий Митник, Великомитницький старостинський округ Хмільницької міської ради.

Микола Коляденко, Калинівка

Ще одна втрата Калинівської громади: підтвердилась загибель Миколи Коляденка, мешканця Калинівки, який з 6 листопада 2023 року вважався безвісти зниклим.

Микола Коляденко народився 12 лютого 1986 року в селі Кальник Іллінецького району. Проживав у селі Пиків. Останні понад 10 років Микола разом з дружиною та сином мешкав у Калинівці, де працював різноробочим на будівництві.

19 липня 2023 року Микола був мобілізований до лав Збройних сил України. А вже 6 листопада 2023 року стало відомо, що він зник безвісти під час виконання бойового завдання у населеному пункті Кринки Херсонської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Людмила Андрощук