У Вінницьку область – 19, на Хмельниччину – 21. Героїв провели у Вічність. Вічна пам’ять Героям!
Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com
Вінниччина попрощалася з героями
2 березня у Вінниці попрощалися із полеглими оборонцями Сергієм Курманчуком та Русланом Яровим, які служили у молодшому командному складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Захисники полягли у боях на Покровському напрямку. Їх поховали на Алеї слави Сабарівського кладовища.
Сергій Курманчук став на захист Батьківщини добровольцем у перші дні повномасштабного російського вторгнення. За три роки від посади майстра номера обслуги гармати був підвищений до звання сержанта з матеріального забезпечення, заступника командира батареї самохідного артилерійського дивізіону 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
За успішне виконання бойових завдань та героїчні вчинки був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ України “Золотий хрест”, а також Хрестом “Честь і слава”. Свій останній бій воїн прийняв 25 лютого на Покровському напрямку. Йому було 34 роки.
Народився Сергій Курманчук у селі Завадівка Київської області 12 травня 1990 року. По закінченні місцевої школи здобув професійну освіту у Білоцерківському технічному училищі №13, де його пам’ятають як взірцевого студента. У 2013 році створив сім’ю у Вінниці. Певний час працював у КП "Вінницяміськтеплоенерго" та концерні "Поділля". А останньою у цивільному житті стала робота водієм у службі пасажирських перевезень "Еко таксі".
Руслан Яровий долучився до Збройних сил України взимку 2023 року. Боронив Батьківщину у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка у званні головного сержанта 2-го мотопіхотного взводу. Під час виконання бойових завдань отримав дві контузії та був двічі поранений.
Загинув воїн 21 січня 2024 року неподалік села Первомайське Покровського району Донецької області.
Народився Руслан Олександрович 21 січня 1978 року у Вінниці. Після навчання у 23-й загальноосвітній середній школі закінчив із відзнакою Вище художнє професійно-технічне училище №5 за спеціальністю "Муляр-електрозварювальник". Все життя працював за фахом, допомагав створювати затишок в оселях близьким та знайомим.
1 березня Вінницька громада попрощалась із оборонцем, який захищав Україну в складі штурмової бригади, Романом Фальдштинським.
Вінничанин Роман Фальдштинський став на захист України торік. Воював у лавах 3-ї окремої штурмової бригади. Був солдатом, помічником гранатометника. Разом із побратимами боронив Батьківщину на східному напрямку. Загинув при виконанні бойового завдання 25 лютого поблизу села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області. За день до цього воїн відзначив своє 46-річчя.
Народився Роман Фальдштинський 24 лютого 1979 року у Вінниці. Навчався у 32-й загальноосвітній школі, а пізніше – у Староприлуцькій школі. До повномасштабного російського вторгнення жив і працював у Рівному. Поховали оборонця на Алеї слави Сабарівського кладовища.
27 лютого у Вінниці попрощалася з Давидом Ковальовим – капітаном 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, який загинув у бою на Курському напрямку. Воїн боронив Україну з початку повномасштабного вторгнення та отримав низку нагород. Поховали Героя на Алеї слави у Сабарові.
За час служби Давид переніс сім контузій, однак після реабілітацій повертався на передову. За мужність та відданість службі він був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Срібний хрест", відзнакою Президента "За оборону України" та відзнакою командування бригади. Загинув воїн 20 лютого на Курському напрямку. Йому було 29 років.
Давид Ковальов народився 3 травня 1995 року у Вінниці. Навчався у школі №21, згодом закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Працював менеджером із продажів, а останнім місцем роботи стала посада начальника СТО в одному з автосалонів міста.
З війни на Давида чекали батьки, молодший брат, наречена, рідні та друзі.
Відлетів у вічність ще один наш захисник – житель села Нападівка Михайло Форкавець.
Народився Михайло Михайлович 28.04.1981 р. у с. Березове Хустського району Закарпатської області в багатодітній сім'ї, де виховувались 14 дітей. Закінчив Березівську школу. У 2001 році приїхав на Липовеччину на роботу. Проживав у с. Нападівка, працював у будівельній бригаді ПСП «Агрофірма Нападівська», мав золоті руки.
У цьому селі зустрів свою долю, одружилися. Виховували трьох дітей. Їздив на будівельні роботи у великі міста. У перші ж дні широкомасштабного вторгнення, з 26 лютого 2022 року, служив у Збройних силах України у роті матеріального забезпечення. У травні 2024 року звільнився за станом здоров’я. Помер 25 лютого.
Знову важка втрата у Немирівській громаді…
Жорстока війна продовжує забирати життя українських патріотів, які без вагань стали на захист Батьківщини. Серед них Шевчук Ростислав Іванович 28.12.1985 р.н., житель с. Сажки, серце якого перестало битися 25.02.2025 року.
У Ладижинській громаді в останню путь провели воїна солдата в/ч А 0666 Анатолія Яремчука.
Анатолій Олександрович народився 16 липня 1978 року в селі Білоусівка Тульчинського району Вінницької області в родині службовців. Навчався у Ладижинській загальноосвітній третій школі. Після закінчення школи вступив до Немирівського професійно-технічного училища, де навчався на зварника.
Свій трудовий шлях Анатолій Олександрович розпочав на ремонтно-механічному заводі. Потім працював будівельником.
Після початку повномасштабного вторгнення Анатолій приєднався до лав ЗСУ. Служив розвідником-оператором розвідувальної роти.
25 лютого 2025 року Анатолій помер від важких поранень, отриманих у запеклому бою з ворогом у м. Дружківка. Поховали Героя в рідній Білоусівці.
У Теплику провели в останню путь воїна - захисника Юрія Чернеця.
Народився Юрій Віталійович 11 квітня 1972 року в Теплику, тут закінчив школу, здобув професію шофера. Далі строкова служба в армії, робота, одруження. Разом з дружиною виховували чотирьох дітей та трьох онуків.
Юрій свідомо приєднався до лав ЗСУ у липні 2024 року. Служив командиром станкового гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону. Брав участь у пекельних боях.
16 лютого 2025 року старший сержант Юрій Чернець прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Зибине Чугуївського району Харківської області.
Чергова трагічна звістка прилетіла у Гайсинську громаду.
Ще один військовослужбовець повертається до рідної домівки, щоб знайти спокій у лоні рідної землі...
Передчасно помер гайсинчанин, солдат Сергій Олексійович Марчук, 22.08.1984 р.н.
4 березня Літинська громада провела в останню путь військовослужбовця Святослава Приймака, жителя с. Петрик.
2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації у районі н.п. Тоненьке Покровського району Донецької області, загинув стрілець номер-обслуги 9 парашутно - десантної роти військової части А 1126, солдат ЗСУ, наш земляк - Приймак Святослав Володимирович, 1990 р.н.
Чорна звістка сколихнула Оратівську громаду.
Загинув командир відділення взводу ПТРК, сержант Попівський Сергій Іванович, 1973 року народження, житель села Кошлани. 24 лютого 2025 року життя воїна oбipвaлoся.
Повних три роки від початку повномасштабного вторгнення рф учасник бойових дій Сергій Попівський самовіддано захищав незалежність України. До останнього подиху був вірний присязі та обовʼязку щодо захисту Батьківщини.
Церемонія прощання з Сергієм Попівським відбулася 2 березня, поховали воїна у с. Кошлани.
Трагічна звістка прийшла у село Лозова Шаргородської громади.
У ході виконання бойового завдання, захищаючи волю і незалежність Української держави, загинув боєць Збройних сил України, старший солдат Горбунов Василь Васильович, 11.01.1997 року народження, з села Лозова.
25 лютого 2025 року родина воїна отримала повідомлення, що Василь зник безвісти, згодом стало відомо про його загибель.
Горбунов Василь Васильович народився на Луганщині. З початком війни доля його привела до села Лозова. Тут він познайомився із своєю дружиною Іриною. Разом вони виховували троє діточок: Михайла, Соломію і Богдана.
На фронті Василь Васильович виконував завдання гранатометника механізованої роти. Свій останній героїчний бій прийняв у місті Вовчанськ Харківської області.
На війні загинув житель Нової Греблі Сергій Протасов.
На Запоріжжі під час виконання бойового завдання загинув відважний захисник України Сергій Протасов. З перших днів війни захисник мужньо захищав рідну землю від російських загарбників та загинув смертю Героя.
Народився Сергій Протасов 27 липня 1968 року у с.Нова Гребля. Тут закінчив місцеву школу та після навчання повернувся у рідне село й влаштувався інструктором з керування автомобілями у ПТУ №43.
Працював водієм на Овечачому спиртзаводі. Останні роки працював завідувачем складу у компанії «ТАС-Агро» у Новій Греблі.
На захист рідної землі Сергій Протасов разом із сином стали у 2022 році. Сергій Протасов загинув 20 лютого.
Скорботна звістка прийшла у село Кинашів Тульчинської громади. Підтвердилась загибель військовослужбовця Темного Сергія Анатолійовича, 11 березня 1982 р. н.
Солдат Темний Сергій Анатолійович служив старшим оператором 3 відділення взводу протитанкових керованих ракет. Сергій був досвідчений військовослужбовцем, брав участь в Антитерористичній операції на Сході України.
26 січня 2024 року захисник прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області.
Довгий час не було змоги забрати тіло воїна з поля бою. Завдяки судово-медичній експертизі вдалось ідентифікувати тіло Темного Сергія Анатолійовича.
Підтвердився факт загибелі вірного сина України Романа Лукіянчука, 1995 року народження, жителя села Нестерварка Тульчинської громади.
Солдат Лукіянчук Роман Олександрович служив стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону.
Вважався зниклим безвісти. Згодом підтвердився факт загибелі. А саме 22 жовтня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Міньківка Бахмутського району Донецької області наш захисник прийняв свій останній бій.
В останню путь у Яланецькому старостинському окрузі на Бершадщині провели Володимира Десятника, який пішов з життя 25 лютого 2025 року.
Володимир Григорович був активним учасником АТО у 2014-2015 роках, де проявив себе як відданий і мужній захисник нашої країни. Однак після повернення додому він довго і важко боровся з онкозахворюванням, яке, на жаль, забрало його життя.
В останній путь Володимира Григоровича проводжали його родина, друзі, знайомі, односельчани, побратими, представники військкомату.
“На щиті” у рідне село Тараски повертається Захисник Василь Лесик.
Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов'язок, в боях за Україну, її свободу і незалежність, під час бойових дій 23 лютого 2025 року в районі населеного пункту Синьківка Куп'янського району Харківської області загинув Лесик Василь Іванович, 27.02.1984 р.н., житель села Тараски. Прощання із героєм відбулося 5 березня в рідному домі.
Тростянеччина в жалобі…
20 лютого під час виконання обовʼязків військової служби, завдань, повʼязаних із захистом незалежності та територіальної цілісності України, поблизу населеного пункту Муравка Донецької області, загинув відданий захисник України, справжній патріот, сапер 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А2980, солдат Коханчук Олег Анатолійович з селища Тростянець.
Олег Анатолійович Коханчук народився 10 квітня 1993 року в селі Гунча, що на Гайсинщині. Тут він навчався. Професію здобув у Теплицькому професійному аграрному ліцеї, працював у філії «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» МХП.
У травні 2023 року Олег був мобілізований до лав ЗСУ та став сапером військової частини А2980 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. Його завданням було розміновувати територію. 20 лютого 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Муравка Донецької області, Олег Коханчук загинув…
Чергова трагічна звістка сколихнула Гайсинську громаду.
Стало відомо, про передчасну смерть внаслідок нещасного випадку захисника, учасника бойових дій, сержанта Віловатого Сергія Івановича, 1969 р.н.
Чин відспівування померлого захисника відбувся 05.03.2025 р.
Трагічна новина про чергову загибель прийшла в село Кісниця Городківської громади.
20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини, в зоні бойових дій біля населеного пункту Суджа Курської області російської федерації загинув Віталій Гончар, 23 березня 1992 року народження.
Старший солдат Гончар Віталій Анатолійович був призваний на військову службу 26 лютого 2022 року другом відділом Тульчинського РТЦК та СП. Служив водієм-електриком-оператором польової лазні взводу матеріального забезпечення.
Низький уклін Героям, яких навіки забрали небеса!
Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала Людмила Андрощук
