Доброго дня!
6 років тому ви в газеті друкували статтю про хлопчика Валентина Віртова, який не ходив до школи, мама з бабкою ходять п’яні, а ця дитина голодна і холодна! Тоді наш директор школи (який вже 40 років на одному місці) Остапенко С.Г. і голова сільради Галайко Ф.Ф. (теж незамінний — 35 років на одному місці), коли прочитали статтю, то забігали. Хлопчика Валентина відправили в с. Будне в інтернат, там він був не голодний і одягнений і вчився цілий рік.
За 5 років, що пройшли, знов забули дитину, немає до нього нікому діла. Більше не вчиться в Будному, бігає по сусідах і просить їсти. Люди дають хто хліба зі смальцем, хто котлету. А бабка п’є, і мама теж. А коли була комісія, то голова знав наперед, привіз їм торби із їдлом, попередив, щоб до обіду не пили. Комісія приїхала, подивилась — їжа є, тверезі – і поїхала, а вони знов за п’янку.
Його тьотя (мамина старша сестра) Люда оформила опіку, отримує в Гнівані на карточку пенсію за Валентина і користується цими дитячими грошима. Приїде в село, привезе пляшку олії і якихось круп – і все, по пенсії. Виходить, чужа тітка отримує гроші малого Валентина, а ця дитина не бачить ніколи цукерки і ходить голодна. А мама Галя займається собою. Дитина одягнутись не має нічого — все те, що є у нього, це люди дають. Чому наше керівництво села знов забуло про цю дитину-«мауглі»?
Валентина, жителька села
