Історія Свято-Різдво-Богородичного чоловічого монастиря у Коржівцях сягає у ХIII століття. Тоді у селі Монастирок на Ярмолинеччині монголо-татари спалили дерев’яний монастир, і саме у Коржівцях зародився новий.

Щоб захистити його від набігів і руйнувань ворогів, у 1742 році заснували фортецю-монастир. На цій території збудували дві церкви, монахи вели власне господарство: обробляли землю, мали свій сад, ставок, пасіку.

Проте у 20-х роках минулого століття радянська влада закрила монастир. Було зруйновано частину приміщень, а монахів розстріляли. Згодом тут облаштували школу, яка працювала до 2009 року.

Роки не вберегли монастир від руйнувань. Одну з церков на його території розібрали, з кожним роком все більші тріщини пронизували міцні колись стіни. Коли ж у Коржівцях відкрили нову школу, то поступово почалося відродження монастиря.

— По суті, він утратив статус монастиря, бо ж тривалий час тут діяла школа і монахів, зрозуміло, в селі не було. Багато з того, що нагадувало про колишню духовну обитель, знищено, — каже Василь Демчишин, колишній народний депутат, уродженець села Коржівці.

— Але, вважаю, ми просто зобов’язані відновити святиню, яка збереглася, хоч і в такому плачевному стані, далеко не в кожній області. До неї, впевнений, потягнуться люди навіть із інших міст і країн, якщо зможемо дати їй друге життя. Тут же все дихає історією. І тут є ще один скарб — ікона Іверської Божої Матері, яка має надзвичайну силу...

За переказами, до закриття монастиря у ньому зберігалася чудотворна ікона Іверської Богоматері, але вона була втрачена. Так це чи ні, зараз з’ясувати не можемо. Проте чотирнадцять років тому, коли велися перемовини про необхідність відродити монастир і зробити його діючим, якраз і з’явився цей дарунок, який можна сьогодні називати серцем монастиря. Дарунок, що дає віру в його довге життя.

Одного дня у Коржівці приїхала жінка з Ярмолинеччини і привезла частинку ікони Іверської Богоматері. З’ясовується, що давню ікону свого часу її батько прилаштував під швейну машинку як стільницю. Випадково жінка виявила частину образа Богоматері, та ще й з надписом на зворотному боці. У тексті йшлося, що ця ікона написана на святій горі Афон, у монастирі Святого великомученика Пантелеймона в 1892 році, та передана монастирю для зцілення.

Написати Іверську Богоматір, зберігши частинку вцілілої древньої ікони, відтворивши розміри оригіналу, взявся хмельницький іконописець, заслужений художник України Лео­нід Шерстинюк.

— Дев’ять місяців тривала ця робота. Тобто ікона народжувалася, як і дитина, — розпо­відає Леонід Шерстинюк. — Це був дуже складний, копіткий процес, але я був натхненний цією іконою. Благодійники Василь Демчишин і Віктор Приймак забезпечили всі матеріали, і я творив з Божою допомогою...

Вона й справді унікальна, адже рука нашого талановитого художника наповнила образ Іверської Богоматері українським духом. А використання у ній частинки оригінальної ікони, яка витримала гоніння, що подолала шлях із монастиря у далекому Афоні, аби через довгі роки осяяти невеличку церкву колишнього монастиря у Коржівцях, наповнює її ще більшою святістю.

Вірять у силу цієї ікони всі парафіяни Коржовецької церкви, які дружно перейшли до Православної Церкви України. Кожного вечора, за будь-яких обставин, читає молитву біля образу Іверської Богоматері настоятель парафії, отець Лот.

— Іверська Богоматір, яку ще називають Вратарниця, чудотворна ікона, одна із найбільш шанованих у християнстві. З нею пов’язують немало чудес і зцілень. Моляться до неї і в час воєн. Тому сьогодні ми особливо повинні просити в своїх молитвах до Іверської Богоматері захисту та Перемоги у війні, — каже він.

Водночас патріот свого села Василь Демчишин разом із однодумцями клопоче про те, щоб повернути втрачений статус монастиря цьому древньому комплексу.

— Сьогодні приміщення колишнього монастиря в критичному стані, потрібен капітальний ремонт, значні затрати. Проте повернутий статус дасть можливість залучати кошти на відбудову монастиря ПЦУ, — каже Василь Демчишин. — Крім цього, саме тут, у тихому, намоленому місці варто було б організувати реабілітаційний центр для наших захисників.

Ідея заслуговує підтримки. Бо й справді, це те місце, де кожен може знайти душевний спокій і розраду. До того ж саме тут є можливість відчути силу чудотворної ікони — справжнього скарбу села Коржівці.

Світлана Дубінська