Від редакції. Просимо представників громад надсилати до редакції для публікації розповіді про загиблих Героїв-земляків із фото за адресою gazeta@33kanal.com

Вінниччина попрощалася з Героями

У Вінниці попрощалися з полеглим захисником Русланом Лозаном, який загинув 8 травня на Харківщині.

Руслан Лозан, житель Вінницьких Хуторів, став на захист України у 2015 році. У зоні АТО/ООС він провів півтора року. Із початком повномасштабного вторгнення знову приєднався до лав Збройних сил України.

Служив у 5-му спеціальному відділі Військової служби правопорядку, а згодом — у складі 116-ї окремої механізованої бригади. Був солдатом-сапером інженерних військ, виконував бойові завдання на Харківщині. У одному з боїв зазнав поранення, пройшов реабілітацію та повернувся до побратимів. Загинув 8 травня поблизу села Синьківка на Харківщині.

Руслан Лозан народився 28 січня 1979 року в селі Десна. Закінчив 29-ту школу у Вінниці, згодом — Вінницький політехнічний технікум (нині — Вінницький фаховий коледж НУХТ). Працював на підприємстві з виготовлення трансформаторного обладнання. Виховав із дружиною двох синів.

Липовецька громада провела в останню дорогу Олександра Анатолійовича Колесника.

Серце мужнього воїна зупинилось, не витримавши болю втрат.

Народився Олександр Колесник в м. Липовець 24 жовтня 1991 року. Навчався у Липовецькій ЗОШ №3, потім у Білозерівській школі.

Строкову військову службу відслужив у Академії Внутрішніх військ МВС України. Повернувся додому.

За укладеним із в/ч А 2960 контрактом брав участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині. По завершенні контракту повернувся. Здоров’я його було втрачене на війні.

Поховали мужнього воїна на центральному кладовищі м. Липовець.

У померлого захисника залишились мама Таїсія Іванівна, дружина Анастасія, чотирирічний син Максимко...

Дашівська громада попрощалась із воїном Романом Момотом, який загинув 11 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Греківка на Луганщині.

Роман Сергійович народився 18 січня 1990 року у селищі Дашів. Закінчив Дашівську школу.

Після навчання в училищі та строкової служби в місті Первомайськ Роман працював на підприємстві "Люстдорф". З 2015 року він став на захист України, а впродовж 2018–2019 років проходив службу в легендарній 79-й десантно-штурмовій бригаді. Після повернення до мирного життя він знову добровільно став до лав Збройних сил у 2022 році, з початком повномасштабної війни.

Роман здобував освіту в Уманському педагогічному університеті та на військовій кафедрі Харківського університету Повітряних сил імені Кожедуба. У 2024 році боронив Херсонщину, а згодом вступив до лав елітної 3-ї окремої штурмової бригади «Азов».

Трагічна звістка для Ямпільської громади - “на щиті” зустріли жителя села Михайлівка  Юрія Петрова. (16.06.1975 року народження)

Юрій Миколайович Петров - стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону однієї із військових частин.

07.05.2025 року загинув поблизу населеного пункту Лозова Харківської області.

Ямпільщина попрощалася з Костянтином Кукілем.

Кукіль Костянтин Валерійович, мешканець села Клембівка, - нацгвардієць, головний сержант, командир гармати 1-го самохідного артилерійського взводу.

Загинув 14 травня 2025 року поблизу населеного пункту Новоторецьке Покровського району Донецької області від рук російського агресора.

Костянтин народився 23 березня 2000 року. У 2015 році закінчив базову середню освіту в Клембівській школі, після 10 класу вступив до Вінницького коледжу будівництва та архітектури КНУБА, де здобув фах техніка-будівельника. Диплом молодшого спеціаліста отримав у 2020 році. Працювати за спеціальністю не довелося — 10 червня 2020 року був призваний на строкову службу, під час якої уклав контракт із Національною гвардією України.

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії — на передовій.

15 червня 2022 року отримав тяжке поранення. Після реабілітації повернувся до побратимів. І знову — на фронт. 14 травня 2025 року головний сержант – командир гармати 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини 3028 Західного ОТО Національної гвардії України Костянтин Кукіль загинув, виконуючи бойове завдання зі стримування ворога. Йому було лише 25…

13 травня 2025 року попрощалися із загиблими захисниками:

- у місті Хмільник – із військовослужбовцем в/ч А7010 Бойком Олександром Івановичем, демобілізованим.

- у місті Ладижин Вінницької області - із військовослужбовцем Бакусом Дмитром Миколайовичем, уродженцем с. Кривошиї.

Не зустрів свою п'ятдесяту осінь Григоришин Микола Васильович, 16 листопада 1975 року народження, житель Городківської громади. Російський окупант обірвав його життя 9 травня 2025 року.

Солдат Григоришин Микола Васильович служив стрільцем-санітаром 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону.

9 травня 2025 року внаслідок обстрілу від отриманих травм у районі населеного пункту Зелене Поле Донецької області наш земляк прийняв свій останній бій.

До рідного дому в село Лозна (Уланівська сільська територіальна громада) «на щиті» повернувся Коваль Василь Дмитрович, 01.01.1993 р.н.

Гірка новина підтвердилась експертизою ДНК. Сповіщення про втрату прийшло у селище Вапнярка. В російсько-українській війні загинув Мироненко Юрій Володимирович, 9 березня 1972 року народження.

Солдат Мироненко Юрій Володимирович служив стрільцем-снайпером 3 механізованого взводу механізованої роти.

Після артилерійського обстрілу та бойового зіткнення з ворогом поблизу населеного пункту Вовчоярівка Луганської області з 23 червня 2022 року Юрій Мироненко вважався зниклим безвісти.

Його загибель підтвердила експертиза ДНК.

19 травня 2025 року в місто Хмільник «на щиті» повернувся Денисюк Олександр Леонідович, 18.06.1981 р.н., солдат, який помер 16 травня 2025 року.

Військовослужбовця поховали на Митницькому кладовищі в м.Хмільник.

Знову чорна звістка із війни - підтвердилась загибель жителя Якушинець - Олександра Сергійовича Бухарова.

Олександр Бухаров разом зі своїм братом-близнюком народився 11 листопада 1984 року в багатодітній родині. Є ще старший брат Віталій та молодший Олег. Батько залишив родину, коли Олександру було 6 років, тож мама виховувала хлопців самостійно.

Навчався Олександр у Якушинецькому ліцеї, потім у 19 училищі на автослюсаря. Потім разом із братом-близнюком проходив службу у Василькові. Вони все життя були разом.

Був одружений, мав двох синів.

27 березня 2022 року пішов захищати Батьківщину від агресора. Двічі пройшов пекло Кринок та Козачих островів на Херсонщині. Востаннє Олександр вийшов на зв'язок 17 листопада.

18 листопада 2024 року їхня позиція поблизу н.п. Вознесенка Донецької області перестала виходити на зв'язок, відтоді Олександр Бухаров вважався зниклим безвісти.

4 травня, після обміну тілами і експертизи ДНК, підтвердилася загибель захисника.

Ладижин попрощався із солдатом ЗСУ Владиславом Половим (23.01.1991 р.н.).

Його життя обірвалося 12 травня 2025 року.

Підтвердилась загибель жителя Гайсинської громади — Цехмейструка Владислава Віталійовича, 29.06.1998 р.н., старшого солдата 79 ОДШБ.

За результатами експертизи, військовослужбовець свій останній бій прийняв 30 травня 2024 року поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.

У Теплицьку громаду прийшла сумна звістка - Загребельний Роман Дмитрович, 01.12.1982 р.н., який вважався зниклим безвісти, загинув.

Роман народився та проживав у Теплику, навчався у Теплицькій школі №2, далі навчання у місцевому професійному ліцеї та Уманському сільськогосподарському університеті. У мирному житті працював будівельником. Захоплювався риболовлею.

До війська його мобілізували 20 квітня 2023 року. Служив на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення у складі 130 окремого батальйону 241 ОБр Сил ТрО Збройних сил України.

З 13 лютого 2024 року Роман не виходив на зв’язок і вважався зниклим безвісти в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Тоді за цей населений пункт точилися важкі бої.

Днями слідчими правоохоронних органів ідентифіковано тіло полеглого Романа Загребельного і офіційно визнано його загиблим 13 лютого 2024 року. Саме в селі Іванівське солдат Роман Загребельний прийняв свій останній бій.

Важка втрата у Немирівській громаді.

22 березня 2024 року, під час виконання завдань, пов’язаних із захистом незалежності та територіальної цілісності України, поблизу населеного пункту с. Первомайське Донецької області

загинув житель с. Муховець – Гутей Володимир Ігорович, 14.11.2000 р.н.

Жителі села Шумилів з болем у серці провели в останню путь захисника України Лукашенка Івана Васильовича.

Іван Васильович був призваний до лав Збройних сил України 26 лютого 2022 року. До цього він уже мав бойовий досвід — брав участь у зоні АТО, захищаючи Україну ще з початку російської агресії.

Із 25 лютого 2024 року вважався зниклим безвісти. І, на жаль, підтвердилось найгірше — Іван Васильович загинув у 42-річному віці під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Більше року залишалася невідомою доля мужнього воїна — Мартинова Володимира Івановича з села Капустян. На превеликий жаль, найгірші побоювання справдилися…

28 березня 2024 року, виконуючи свій військовий обов'язок та героїчно боронячи рідну землю від ворога, солдат Мартинов Володимир Іванович, номер обслуги 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти в/ч А3137, віддав своє життя поблизу населеного пункту Богданівка, що на Донеччині.

Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...

Сторінку підготувала Людмила Андрощук