Четвертий рік терористична церква патріарха кіріла гундяєва благословляє окупаційну армію на вбивство українців та знищення української держави. І увесь цей час багатьом прихожанам українських православних церков комфортно почуватися у складі 5 колони, яка допомагає ворогу “розділяти і властвувати”.

27 травня 2025 року, село Гранів, Вінницька область. Віряни Православної Церкви України та технічні фахівці КП «Гайсинський МБТІ» знову були недопущені до Свято-Миколаївського храму, попри заплановану інвентаризацію майна релігійної громади, згідно з рішенням суду. Двері церкви залишались зачиненими, а на місці події зібралися прихильники УПЦ (московського патріархату), які виступали проти участі представників ПЦУ. Священник УПЦ не з’явився, тоді як священника ПЦУ не пустили до храму.

Передісторія конфлікту типова для десятків вінницьких церков.

Велике село Гранів Гайсинського району, на жаль, також стало осередком релігійного протистояння після того, як у травні 2022 року місцева релігійна громада офіційно вирішила перейти під юрисдикцію Православної Церкви України. За словами голови парафіяльної ради Володимира Завгороднього, ініціативу підтримали 889 мешканців із майже 2000 жителів села.

Попри легітимну реєстрацію громади ПЦУ, Свято-Миколаївський храм — єдина культова споруда в селі — досі перебуває під контролем священника та вірян УПЦ, які не погоджуються на почергові богослужіння.

Здається, що вони готові до останньої можливості дочікуватись тут приходу "безбожного руського міра"  і, навіть, потурають проплаченим фсбешним посіпакам у рясах у знищенні української незалежності та розпаленні ненависті між односельцями.

“Говорили, давайте почергово. Категорично ніхто цього не чує”, — коментує ситуацію мешканка села, яка є вірянкою ПЦУ.

Вона, як і багато інших, прагне молитися у храмі рідною мовою, у храмі, який належить громаді. При тому, що переважна більшість вірян уже розібралися із ситуацією і більше не збираються підтримаувати ворожу церкву.

Натомість прихильники УПЦ наполягають, що українські піснеспіви та мова — “неблагословенні”, відмовляються від спільного користування спорудою і звинувачують опонентів у “гріховності”. Хоча, при цьому не вникають у те, що більшого гріха, ніж безневинно убити одновірця, за Божими заповідями не існує. І саме московська церква освячує смертоносну зброю ворога та благословсяє терористичну армію рф на щоденні вбивства українців. Хіба недостатньо вбитих захисників з Гайсищини, щоб зрозуміти, що кремлівський режим, якому служить московська церква, несе Україні смерть та руїну, а не Божу Благодать?

І як може бути "неблагословенною" мова, якою віками розмовляли наші діди і прадіди, якою ми спілкуємось між собою, якою співаємо, коли збираємось разом за родинним столом. Хто це вигадав, що наші піснеспіви гріховні та неугодні Богу, коли увесь світ захоплюється українськими піснями?

Здавалось би, що на такі очевидні й недолугі аргументи прихильників московського патрірхату та їх агресивний спротив законному рішенню суду вже пора належно відреагувати правоохоронцям. Тим більше, що по закону статус релігійної громади УПЦ взагалі не визначений після 20 травня. Але...

Наразі будівля фактично продовжує перебувати під контролем священнослужителів та вірян незаконної УПЦ (московського патріархату), які відмовляються від почергового користування храмом або його відкриття для громади визнаної Вселенським Патріархом Православної Церкви України.

Хтось може сказати, що все це просто балаканина, від якої вже всі втомилися. В такому випадку для чого державі суди і, взагалі, влада. Адже і на цей конкретний конфлікт вже давно є конкретне рішення суду.

І ця судова ухвала від 28.11.2023 р. зобов’язує забезпечити доступ представників громади ПЦУ до храму для проведення інвентаризаційної оцінки та технічного обстеження.

Згідно з рішенням, виконання технічних робіт доручене КП «Гайсинський МБТІ». На підставі наданих дозволів і реєстраційних документів інвентаризація є законною та має проводитися безперешкодно.

Окремою Ухвалою суду від 8 квітня 2024 року настоятель Свято-Миколаївського храму Яровий В.В. повинен був надати доступ до будівлі церкви на вул. Філоненка, 11 у с. Гранів для технічної інвентаризації, і не має права чинити цьому перешкоди. Всі організаційні моменти (виклик техніків, витрати, подача заяви) — на стороні релігійної громади.

Здавалось би, пора вже в законний спосіб покласти край цьому невиправдано задавненому конфлікту. Власне, як цього і вимагає рішення суду.

Попри це техніки КП «Гайсинський МБТІ» виїжджали на місце 18 разів і жодного разу не були допущені до Храму. Чи не занадто багато честі для керівника по-суті незаконної організації, яка перешкоджає місцевим хрисиянам у праві на свободу віросповідання. І цим самим провокує людей на загострення кофлікту?

Від редакції: Цю інформацію нас попросили поширити віруючі ПЦУ Гранева. Сподіваємось, що вона не залишиться поза увагою місцевої влади і допоможе прихожанам інших храмів Вінниччини остаточно визначитись на чиєму вони боці у цій нищівній війні світоглядів.