Західні ЗМІ обговорюють несподівано швидкий колапс іранської оборони. Британський журналіст та аналітик по Близькому Сходу Майкл Дженнінгс, який роками вивчав регіон, вважає, що причину слід шукати не в ракетах, а в тотальній корупції, яка пронизала іранське суспільство.
Дженнінгс порівнює сучасний Іран із пізнім СРСР — країною, роздертою внутрішніми суперечностями, де офіційна ідеологія існує паралельно із “чорним ринком” усього забороненого.
Подвійна мораль як норма життя
За спостереженнями аналітика, який неодноразово відвідував Іран, в країні панує тотальне лицемірство:
Супутникове ТБ офіційно заборонене, але дахи всіх будинків усіяні “тарілками”, прихованими від очей поліції.
Проституція карається смертю, але в будь-якому великому місті вам запропонують “тимчасовий шлюб” на кілька годин.
Західні товари та алкоголь — “харам” (гріх), але з-під прилавка можна дістати все, від сигарет Marlboro до віскі. Самогонники ж просто відкуповуються від поліції та шаріатських суддів.
Інтернет жорстко цензурується, але VPN встановлений практично в кожного.
Гроші вирішують все
Аналітик стверджує, що рівень корупції в Ірані шокує навіть досвідчених спостерігачів. “Здається, там можна купити абсолютно все і всіх”, — зазначає він, наводячи приклади зі своєї практики:
Хабарі за дозвіл. Навіть маючи офіційний дозвіл від міністерства на репортаж, місцеві чиновники вимагали з нього $1000 хабаря “на бензин” та “за допомогу”. Без грошей — жодної роботи.
Чорний ринок валюти. Офіційний курс долара — 42,000 ріалів. Вуличні міняйли спокійно купують його за 920,000. Поліція “не помічає”, бо отримує свою частку.
Висновки для Ізраїлю
Ізраїльська розвідка (Моссад) в таких умовах почувається як риба у воді, керуючись двома правилами:
- Що не можна купити за гроші, можна купити за дуже великі гроші.
- Будь-яку фортецю можна взяти, відправивши туди віслюка, навантаженого золотом.
“Ізраїльтяни роками чудово знали, де живуть генерали, де стоїть ППО і хто саме з місцевих готовий за щедру плату “заплющити очі”, — пише аналітик.
Як він підсумовує: “Люди, які беруть ці гроші, про патріотизм та любов до батьківщини думають в останню чергу. Хоча, ні. Вони про це взагалі не думають”.
