В Євангелії від Луки ми читаємо дивовижну історію зачаття святого Іоана Предтечі — найбільшого з пророків. Архангел Гавриїл з’явився священнику Захарії під час його служіння у Єрусалимському храмі й сповістив про майбутнє народження сина (Лк. 1:13–17).

Захарія не повірив словам ангела, адже і він, і його дружина Єлизавета були вже в похилому віці, а до того ж вважалися безплідними. За свою недовіру священник був покараний німотою — він втратив здатність говорити до дня виконання Божої обітниці.

Єлизавета була родичкою Пресвятої Богородиці. Коли Діва Марія прийшла провідати її, «заграло дитя в утробі її, і сповнилася Єлисавета Духа Святого» (Лк. 1:41). Так ще до народження Іоан Предтеча впізнав Месію.

За свідченням євангеліста Луки, Іоан народився за шість місяців до Спасителя. На восьмий день, відповідно до закону Мойсея, відбулося обрізання немовляти. Мати назвала дитину Іоаном, що здивувало всіх присутніх: ніхто з родини не мав такого імені. Тоді Захарія, який досі залишався німим, узяв дощечку й написав: «Іоан — ім’я йому». У ту ж мить його уста відкрилися, і він почав прославляти Господа.

Після народження Ісуса Христа цар Ірод Великий, побоюючись втрати влади, наказав знищити усіх немовлят у Віфлеємі та його околицях. Дізнавшись про це, Єлизавета втекла з малим Іоаном у пустелю. За переданням, Захарія залишився у Єрусалимі, виконуючи своє священиче служіння. Ірод, прагнучи знайти дитину, послав до нього воїнів. Але Захарія не видав місцеперебування дружини й сина — за це був убитий прямо в храмі.

Праведна Єлизавета, згідно з церковним переказом, жила з Іоаном у пустелі, ховаючись від переслідувачів. Після її смерті хлопчик залишився сам і вів суворе подвижницьке життя в тиші й самоті. Постом і молитвою він готував себе до великої місії — проповідувати покаяння і сповістити світові про пришестя Месії, Спасителя світу.