Ось так закінчилось шалене кохання бізнесмена із ЄС, який приїздив на Поділля, щоб укладати вигідні договори в сфері агробізнесу. Тут і зустрів успішну українську бізнесвумен, вдову пілота та директора Вінницького аеропорту, і запропонував руку та серце. І Анжела покинула все і поїхала із коханим Бруно до Франції.

Бо ж тут — часи неспокійні, воєнні. Та тільки там її життя перетворилось у пекло, фіналом якого став такий трагічний кінець.

Анжелу Володимирівну Безкревну добре знали у Вінниці. Кандидатка економічних наук, досвідчена бухгалтерка, вона викладала економіку у Європейському університеті, працювала у міській податковій, у «Вінницяобленерго», «Вінницяоблгазі», у агросекторі… і ось шок — прах застреленої жінки в урні привезла додому донька з Франції.

Багато колег, друзів, родичів прийшли 20 червня у «Реквієм», щоб попрощатись і провести 55-річну Анжелу Безкревну в останню путь. Там і стало відомо журналістам «33-го», що 12 травня цього року її чоловік, француз, у нападі люті і ревнощів вистрелив у неї із пістолета. Донька привезла урну із прахом матері із Франції у рідну Вінницю. Символічно, що прощались з Анжелою якраз на 40-й день після її трагічної загибелі.

– Розумна, красива, дружелюбна, Анжела подобалась людям, — розповіла близька подруга Юлія. — Все в неї було добре. Донька Яна закінчила медуніверситет, працює у Києві, її чоловік Григорій Максимець — військовий хірург, зараз оперує поранених на фронті бійців. Підростають двоє онуків — Соломійка і Мирослав. Микола Безкревний, її чоловік, був льотчиком, потім директором аеропорту «Вінниця». Коли у Миколи стався інсульт, Анжела старанно доглядала його. Але 10 років тому він помер. А 8 років тому Анжела по роботі познайомилась із французом, який разом з колегами приїхав до Вінниці, щоб орендувати поля. Ім’я його — Бруно Жанде, нестримний, запальний, ревнивий, старший за Анжелу на 5 років.

– У 2017-му вони одружились і поїхали у Францію, у місто Шоффай. Мама прожила там 8 років, працювала, подала документи на громадянство. Навчилась керувати автомобілем, здала на права, мріяла «за кермом» приїхати у Вінницю. Наче все було нормально. Але Бруно мав дратівливий, складний характер, — зазначила Яна Максимець, донька Анжели. — Правда, жодного разу не піднімав на маму руку. Але у грудні, перед Рідвом 2024-го, мама сказала, що їй потрібно зробити зубний імплант. Він розлютився, ображав її, ревнував, врешті побив. Мама викликала жандармів (Від авт.: у маленьких містах Франції — жандармерія, у великих — поліція). Бруно арештували, надягнули електронний браслет. Відкрили провадження за фактом домашнього насильства, заборонили до неї підходити… Однак він продовжував її залякувати… Мама подала на розлучення, переїхала у соціальне житло. За два тижні до вбивства вона мені розповіла, що адвокат Бруно Жанде дав згоду на офіційне розлучення. Але сам Бруно передумав…

Ось що повідомила французька поліція: «У місті Шоффай застрелили 55-річну українку Анжелу Безкревну родом із Вінниці. Тіло жінки виявили на вулиці вранці 12 травня. За кілька годин після вбивства поліцейські затримали 60-річного Бруно Жанде в кафе сусіднього міста, що приблизно за 20 км від місця, де знайшли тіло. Його автомобіль вилучили. Чоловікові висунули обвинувачення у вбивстві і помістили до пенітенціарного закладу…».

У Шоффаї ця подія мала неймовірний суспільний резонанс. Більше 400 людей зібрались на мітинг. Мер Шоффая виступав на захист українки, яка не стала терпіти образ і побиття, після якого вона деякий час не могла працювати. Французи засуджували Жанде за вбивство Анжели і тепер чекають справедливого вироку для нього.

За приблизними підрахунками, справа вбивства українки може тривати більше року. Цікаво, а підозрюваний у її вбивстві Бруно Жанде, що перебуває у СІЗО, досі має проєкти із Поділлям? Може, хтось віддав йому в оренду ще і гектари нашої землі?

…Багато вузликів добра нав’язала Анжела Безкревна за своє коротке, яскраве життя. Прощаючись з нею, люди згадували, як вона їм допомагала, як вчила, як дружила, як любила сім’ю, ростила доньку і онуків…

– Інтуїтивно мама ніби щось передчувала і просила, щоб я розвіяла її прах у місці сили України. Для неї це завжди були українські гори! Ми піднімемось на карпатську вершину і виконаємо її волю! — пообіцяла Яна Масимець.

Ірина ЗОНОВА