Уже і в УПЦ розуміють невідворотність створення Помісної церкви України і закликають духовенство до здорового глузду
о. Петро Семащук з УПЦ привітав блаженнійшого Онуфрія з днем Ангола:
«Преподобний отче Онуфріє допоможи об’єднати українське православ’я!
Лише лінивий в церковних колах, і не тільки церковних, не говорить останнім часом про сумнозвісні події навколо Чернівецького кафедрального собору. Ну і очевидно, що усі адекватні люди, не обов’язково віруючі, однозначно засуджують таку поведінку тих, які нібито називають себе віруючими і які повинні були б керуватися Святим Письмом та надихатися у своїй діяльності Духом Святим.
У цьому контексті хочеться віддати належне мужності митрополита Чернівецького Мелетія та його пастви. Це приклад для інших. Вважаю, що заради історичної справедливості потрібно максимально дослідити діяльність обох сторін конфлікту, а компетентні органи повинні винести вердикти: винних засудити, а героїв нагородити.
Не хочеться черговий раз повторювати мантру про бридкість дій молодих людей на численних відео; таке враження, що більшість з них взагалі перший раз побували всередині православного храму, а один навіть отримав можливість зцілитися і тепер пересувається без інвалідного візка (хвала Богу!)
Втім з точки зору християнської поведінки, те що пережив митрополит Мелетій з парафіянами кафедрального собору не є чимось надзвичайним, героїчним, таким, що виходить за рамки історичного досвіду Церкви. Ба більше, для християн корисно постраждати за правду, це оздоровлює християнську практику і як говорив у свій час свт. Іоан Златоуст:”Найбільше гоніння на Церкву – це відсутність гонінь”. А в нашому з вами випадку це в більшій мірі заслужений наслідок невідповідності життя Євангелію.
Однак у зв’язку з вищевикладеним хочеться акцентувати увагу на наступному: ДУЖЕ важливо після цього побиття у Чернівцях як нашим братам та сестрам, так і в цілому УПЦ – не озлобитися, не піти в ігнор, ні в які умовні катакомби, але простити благородно своїх кривдників і зробити відповідні висновки, а саме: усвідомити, що такі події на кшталт Чернівці, Хмельницький, Черкаси стали наслідками нашої (т.т керівництва УПЦ) позиції останніх військових років стосовно питання об’єднання українського православ’я та максимального дистанціювання від московського патріархату. Отім, так чи інакше, з нами чи без нас, але процес створення Помісної української церкви невідворотній. І краще та логічніше, якби це було мирним шляхом, але не зволікаючи, бо часу вже немає від слова зовсім – бомби падають на українські міста та вбивають мирних, особливо дітей.
Ваше Блаженство, вітаю вас із сьогоднішнім Тезоімеництвом, бажаю мудрості, довголіття та й взагалі всього найкращого. Однак прошу вас (і думаю, що я не одинокий в цьому) стати на бік українського народу, почути плач матерів та їх дітей, відчути біль ув’язнених в полоні та виконати те, що може зробити УПЦ: відновити євхаристійне єднання з Вселенським патріархатом та за посередництвом патріарха Варфоломія почати прямий діалог з керівництвом ПЦУ. Адже ваша актуальна позиція – голова в пісок та ігнорування навколишньої реальності – це тупік.
П. С. Користуючись нагодою, хочу запитати ось про що: яким чином вирішили питання відстрочки від мобілізації ваші найближчі помічники – владики Лавр (Березовський) та Марк (Андрюк) і чи могли б вони поділитися досвідом у вирішенні цього актуального для пересічних священиків питання?
Благословіть.»
