З цієї нагоди удостоєні звання «Матір-героїня» 40 жительок Вінницької області, що народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей.
Ми зібрали їхні «рецепти щасливої родини». Усі вони вважають: найважче тим мамам, які мають одну дитину. З кожною наступною дитиною стає тільки легше, а материнство набуває нових барв — у дітей вчишся сприймати життя по-новому.
Антоніна Лисак із чоловіком Романом мешкають у селі М’якохід Бершадського району. Подружжя виховує восьмеро дітей.
– Знаєте, ніколи не думала, що буду багатодітною мамою. Сама я з Гайсина родом. Так сталось, що рано втратила батьків, — каже жінка. — Із чоловіком познайомилась завдяки його сестрі. Це було кохання з першого погляду. Хлопець вразив своєю працелюбністю, добрим серцем. Через півтора року ми одружились. Багато діток не планували. Але склалось не так, і цьому я дуже рада. Старшому Вові вже 15 років, і він навчається у Вінниці в торгово-економічному коледжі. 14-річна Крістіна перейшла до дев’ятого класу. Тетянка молодша на рік. 12-річний Денис та 10-річний Вадим також ще школярі. Даринка ходить до дитячого садочка. Романку чотири рочки, а Богданчик на рік молодший. Це наш найменшенький. Тримаємо із чоловіком велике господарство, городи. Слава Богу, помічників вистачає. Як бути мамою восьми дітей? Та просто, для мене звично. Я вже себе і не уявляю без них.
Деякі люди не вірять, що у мене багато дітей. Їх відразу охоплює шок. Проте я завжди відповідаю їм: «Дав Господь дитину, дасть і на неї».
Бог благословляє такі сім’ї. У багатодітній родині діти більш комунікабельні, вони 24 години на добу вчаться підтримувати одне одного, співчувати, допомагати. Бути мамою — це неймовірне щастя. І для мене звання героїні — це не подвиг. Насамперед, ми народили діточок для себе і кожному даємо максимум любові та тепла. Тому наш рецепт щасливої родини гранично простий: потрібно хотіти мати щасливу родину і працювати над цим.
А ось Ганна Андріцова із села Уяринці Тиврівського району народила шестеро дітей. Жінка усміхається: стереотип, що мама багатодітної родини має бути замученою, у брудному халаті, це точно не про неї. Бо й за собою встигає доглянути, і дітям дати все найкраще.
– Званням «Матір-героїня» я задоволена. Але найголовніше — аби діти були здоровими та щасливими. У мами нас було четверо, тож знаю, що таке рости у багатодітній родині. Жили ми дружно, — каже Ганна Петрівна. — Так само і мої діти. Найстарша у мене донечка Олена, їй 22 роки. Світлані 19 років, Марійка вже закінчує дев’ятий клас і має артистичні здібності. Донька мріє про професію військової. Син Роман перейшов до шостого класу. Ілонка закінчила третій клас. Наймолодшій донечці Тальяні шість рочків. Своє незвичайне ім’я вона отримала випадково: почули його по телевізору. Воно походить з грецької мови та означає «везуча». Своїх дітей виховую на довірі, ніколи не б’ю їх і завжди вчу допомагати один одному.
Багатодітна мама зізнається: ніколи й не рахувала, скільки літрів борщу готує на обід. А ось картоплі на всю родину варить 5 кілограмів.
– А ще завжди святкуємо разом дні народження. У червні в нас рекорд — троє іменинників, то уже починаємо готуватись. На Великдень разом печемо та прикрашаємо паски, на Різдво готуємо кутю. Недолік лиш у тому, що важко добиратись кудись. Нещодавно їхали на комісію, то жодна із попуток не стала, бо багато дітей. Тож довелось дочікуватись автобуса.
Віталіна Трудько
