На світлині сидять (зліва направо): Володимира, Тарас, Марія (мати), Лариса і батько Антін. Стоять: Остап, Галя (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан.

Родина інтелігентів Крушельницьких постала ​​перед вибором: або еміграція до Канади, або виїзд до радянської України. У травні 1934 року вони виїхали до Харкова, вони тоді не знали, яку вони зробили помилку.

Міністр освіти УНР, письменник, журналіст, видавець Антін Крушельницький, його сини – вчитель Богдан Крушельницький та викладач Остап Крушельницький – розстріляні 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох. Трьома роками раніше 17 грудня 1934 року два сини Антона Крушельницького – 29-річний Іван, художник і поет, та 25-річний Тарас, письменник і перекладач, – були розстріляні більшовиками в підвалах Жовтневого палацу у Києві. Де їхні останки, родина донині не знає. Дочка, лікар і публіцист Володимира етапована з Соловків і вбита через місяць після цього.

Мати, Марія Слобода-Крушельницька, охоплена горем, померла в Харкові в 1935 році.

Лише Галина, яка через хворобу залишилася у Львові, всюди шукала свою маленьку доньку і нарешті за сприяння вдови польського прем’єр-міністра Юзефа Пілсудського та радянського Червоного Хреста в Женеві знайшла її в російському Курську. Мати з донькою повернулися до Львова, де й проживали до самої смерті: Галини у 1949 році, а Лариси – у 2017 році.

Масове знищення української інтелігенції почалося в травні 1933 р. Кампанія тривала з 1934 по 1940 рр., а піку досягла під час Великої чистки 1937-1938 рр. Загалом переслідувань, арештів, заслань, ув’язнень і розстрілів зазнали 223 письменники та інші представники інтелігенції. Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стали масові розстріли так званих «контрреволюціонерів», вчинені напередодні 20-ї річниці Жовтневого перевороту. Понад 300 представників Розстріляного Відродження України були розстріляні з 27 жовтня по 4 листопада в Сандармоху, в Карелії.