Її дарунки везуть на Схід та вручають нашим захисникам. Ті радіють і називають їх щасливими… Скільки тих синьо-жовтих прапорів майорить на Донеччині та Луганщині, в окопах і на бойових машинах, із підписами бійців і простреленими дірками — не злічити… Сотні… Сама жінка про свій патріотизм та милосердя не любить розповідати, а мовчки робить свою роботу. Тож за неї це зробили волонтери…
– Ми познайомились із Тетяною Мазай із початком війни за мирне небо України. Виникла проблема із браком прапорів на Сході. В магазинах їх було проблематично придбати, тож замовляли на ринку в Хмельницькому.
Звісно, це було досить складно і потребувало чимало часу та зусиль. Нам на допомогу прийшла пані Тетяна, яка сама запропонувала шити стяги. Тканину та нитки вона купує власним коштом, а працює жінка в одній із вінницьких шкіл.
Шити прапори — це дуже важка та копітка робота, адже їх не пошиєш більшим, меншим, коротшим чи довшим. Усі вони мають бути відповідно до державного стандарту, затвердженого Конституцією України, — розповідає волонтерка та медик Людмила Бобровська. — Був такий момент, коли у бійців «Правого сектору» майже не залишилось прапорів. Бої були сильні, та й вони зносились.
Тож за досить короткий час пані Тетяна пошила 25 червоно-чорних та стільки ж українських державних стягів. Знаєте, воїни такі щасливі, коли я везу прапори з Вінниці та урочисто їх вручаю. Вони залюбки фотографуються та щиро дякують за такий цінний дарунок. Кожен, хто бере до рук Тетяниного прапора, впевнений: перемога буде за нами! Вона вже є. Бо ворог, сам того не усвідомлюючи, зробив найголовніше: допоміг українцям відродитися як нації – великій і сильній!
Сама жінка настільки скромна, що навіть не хоче, аби її прізвище згадували у соцмережах. Але я впевнена, що Україна повинна знати своїх патріотів у обличчя.
Віталіна Володимирова
