Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Ігорем Рудаковим.
Народився Ігор 11 вересня 1970 року у Вінниці. Закінчив школу №19 та Вінницький політехнічний інститут, здобув фах радіоінженера.
Після строкової служби продовжив службу у Прикордонних військах, отримав звання капітана. У 2023 році знову став у стрій, воював у складі 144-ї окремої механізованої та 82-ї окремої десантно-штурмової бригад. Був начальником групи зв’язку та інформаційних систем, виконував завдання на Чернігівському, Покровському, Курському та Дніпропетровському напрямках.
Помер 18 січня від ушкоджень, отриманих під час порятунку побратима. Йому було 55 років.
У бою за Україну загинув мужній воїн, житель Козинецького старостинського округу Олександр Лебідь.
Свій останній бій старший розвідник-радіотелефоніст прийняв 24 січня 2026 року
в районі н.п. Тернувате Запорізької області, загинув під час стрілецького бою із противником.
Йому було 28 років.
Дашівська громада провела в останню дорогу Віктора Свинобоя, 22 січня 1975 року народження, жителя села Слободище — воїна, захисника України.
Віктор Васильович проходив службу в лавах Збройних сил України і був звільнений за станом здоров’я.
30 січня 2026 року його життя обірвалося внаслідок хвороби.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Валерієм Почапським.
Чоловік долучився до захисту Батьківщини на початку повномасштабного вторгнення. Служив сержантом, старшим майстром ремонтної майстерні артилерійського озброєння взводу 54-ї окремої артилерійської бригади. Виконував бойові завдання на Київському, Куп’янському та Дніпровському напрямках.
Помер 21 січня у Запоріжжі внаслідок тяжкої хвороби, набутої під час виконання службових обов’язків. Йому було 53 роки.
Валерій Почапський народився 12 червня 1972 року у Вінниці. Закінчив школу №11, здобув фах слюсаря-налагоджувальника верстатів у ПТУ №19. Працював на Вінницькому агрегатному заводі, водієм на підприємствах громади.
Пішов з життя Герой з Калинівки Андрій Кулик, який з 2014 року стояв за Україну.
Андрій Володимирович Кулик, 1973 року народження, навчався у Калинівській загальноосвітній школі №3. Із 2014 року він став на захист України.
Бершадська громада отримала звістку з фронту.
14 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання, у бою за Україну загинув Сергій Чубатков, 1981 року народження, житель села Маньківка.
Сергій Вікторович був призваний на військову службу 25 липня 2024 року, був стрільцем-помічником гранатометника.
Загинув у районі виконання бойових дій поблизу села Костянтинівка Покровського району Донецької області.
Судово-медична експертиза ідентифікувала тіло загиблого Героя із Калинівської громади Олександра Кожушного, який із вересня 2024 року вважався безвісти зниклим.
Народився Олександр Кожушний 5 березня 1968 року у с.Черепашинці. Працював на Калинівському машинобудівному заводі, потім – на ВАТ «Вінніфрут».
До війська Олександра Кожушного мобілізували у червні 2022 року.
Бершадська громада втратила ще одного захисника України.
28 січня 2026 року, під час виконання бойового завдання, загинув старший солдат Руслан Захарчук, 1986 року народження.
Руслан Олександрович проходив військову службу як оператор безпілотних літальних апаратів у складі спеціалізованої роти «ШКВАЛ». Він був призваний на військову службу 8 листопада 2025 року.
Під час проведення евакуації захисник зазнав тяжких опіків унаслідок пожежі, спричиненої вибухом ворожого БПЛА по позиції підрозділу поблизу населеного пункту Ізбицьке Чугуївського району Харківської області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Сергієм Рудим.
Чоловік долучився до війська у 2024 році, служив стрільцем 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади. Із позивним «Матрос» виконував бойові завдання на Луганському напрямку. Загинув 3 вересня 2024 року поблизу села Новоселівське Сватівського району. Йому навічно 33 роки.
Сергій Рудий народився 11 серпня 1991 року у Вінниці. Виховувався у багатодітній родині. Закінчив школу №1, здобув вищу освіту в Національному університеті «Одеська морська академія». Працював 3-м помічником капітана на суховантажах. Був працелюбним, відповідальним, люблячим сином і братом.
Підтверджено загибель солдата із Хмільника Олександра Бондара.
Військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Тепер стало відомо, що 17 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Слов’янка Покровського району Донецької області загинув Бондар Олександр Анатолійович, 1986 року народження, солдат, житель міста Хмільник.
Турбівська громада втратила захисника України: 22 січня 2026 року під час виконання бойового завдання внаслідок атаки ворожого FPV-дрону загинув старший солдат Сергій Сиско, 1971 року народження.
В Ободівці «на щиті» зустріли полеглого захисника України Василя Рейваха, 1987 року народження. Понад сім місяців воїн вважався зниклим безвісти.
Василь Михайлович проходив службу на посаді стрільця-номера обслуги 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284.
Солдат Василь Рейвах загинув 19 червня 2025 року під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Садки Сумської області.
Жителі Тульчинської громади зустріли живим коридором траурний кортеж із загиблим Героєм Володимиром Яценком, жителем Крижопільської громади.
Обірвалося життя захисника Віталія Висідалка.
Висідалко Віталій – солдат, 1979 року народження, житель села Сербинівці, призваний на службу 31 травня 2022 року та направлений у 57 бригаду, у складі якої виконував бойові завдання на Херсонщині, згодом – на Миколаївщині. Із 2023 року воював під Бахмутом, у Часовому Яру. На початку 2024 року проходив навчання саперів у Франції, потім був переведений у 16 окремий полк.
Із 2025 року служив сапером у 28-ій окремій механізованій бригаді у групі інженерно-саперного забезпечення на Донеччині. 3 грудня 2025 року, під час виконання бойового завдання – проведення інженерних робіт у м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області, отримав важкі поранення. 53 дні він героїчно боровся за своє життя, але, на превеликий жаль, 26 січня 2026 року його серце зупинилося назавжди.
«На щиті” повернувся військовослужбовець із села Обухів В’ячеслав Андрієвський, 2 липня 1981 року народження.
Його серце зупинилося 24 січня 2026 року під час пересування на заняття у районі навчально-тренувального комплексу, який знаходиться за тимчасовим розташуванням 1-ї навчальної роти військової частини, на території “Автодрому”.
В’ячеслав був призваний на військову службу по мобілізації 13.01.2026 року.
У Яланці в останню дорогу провели учасника АТО, ветерана російсько-української війни Олександра Маланчука.
Олександр Маланчук народився 4 вересня 1973 року в Яланці. Після закінчення школи здобув фах токаря у Вінницькому ПТУ. Строкову військову службу проходив у танкових військах у місті Рава-Руська на Львівщині. Працював механізатором у місцевому господарстві.
Із 2014 по 2016 роки Олександр Васильович брав участь в Антитерористичній операції на Сході України. А з перших днів повномасштабного вторгнення знову повернувся до лав Збройних сил України. Служив солдатом-навідником 2-ї танкової роти 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Воював у найзапекліших боях на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині та Житомирщині. Отримав три важких контузії, лікувався, а навесні 2025 року був змушений демобілізуватися за станом здоров’я. 29 січня 2026 року серце воїна-ветерана зупинилося назавжди.
Війна забрала життя захисника України – Олександра Кухарчука, 14 березня 1994 року народження.
Олександр народився у місті Вінниці, але його рідним домом були Хижинці. Частину свого життя провів у селищі Вороновиця. Навчався у Хижинецькій школі до 9 класу, після чого здобув професію електрика.
7 жовтня 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації Вінницьким ОМВК Вінницької області. Проходив службу у лавах Державної прикордонної служби України.
Загинув 28 червня 2023 року під час ведення бойових дій у районі н.п. Берхівка Бахмутського району Донецької області.
Сумна звістка для Райгородської громади: 22 січня 2026 року поблизу населеного пункту Окіп Богодухівського району Харківської області загинув Володимир Терещук, 1977 року народження.
У Тульчин «на щиті» повернувся захисник Сергій Сазонов, 7 серпня 1971 року народження, житель міста Тульчин.
Солдат Сазонов Сергій служив старшим навідником 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
23 вересня 2024 року під час переміщення між позиціями з метою поповнення боєприпасів та продовольства в районі населеного пункту Руське-Порічне рф Герой-захисник прийняв свій останній бій. Тіло загиблого військовослужбовця вдалось ідентифікувати завдяки ДНК-експертизі.
Ладижинці в останню путь провели старшого солдата Володимира Гнівчинського, гранатометника мотопіхотної роти Збройних сил України.
Володимир народився 17 лютого 1978 року у місті Бурштин Івано-Франківської області. Пізніше родина переїхала до Ладижина. Володимир навчався у Ладижинській загальноосвітній школі №2, Гніванському коледжі та у Ладижинському технікумі, де здобув освіту механіка.
Працював на Ладижинському заводі силікатної цегли, у виправній колонії №39, із 2016 року працював у компанії МХП на посаді водія легкового автотранспорту.
Був мобілізований восени 2023 року у війська протиповітряної оборони.
2 серпня 2024 року був переведений до 59-ї бригади на посаду гранатометника.
29 серпня 2024 року Володимир пішов на чергове бойове завдання. Відтоді зв’язок з ним обірвався і він вважався безвісти зниклим. Пізніше стало відомо, що він героїчно загинув у районі населеного пункту Карлівка Донецької області.
Тульчинська громада втратила ще одного Героя – Юрія Швеця, 3 травня 1989 року народження, жителя с. Нестерварка.
Молодший сержант Швець Юрій служив механіком-водієм 1 евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону.
За сумлінну службу молодший сержант Ю.Швець був нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України «За сумлінну службу».
22 січня 2026 року в районі населеного пункту Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області під час виконання бойового завдання, внаслідок удару ворожим БпЛа, герой загинув.
