І не пошкодувала. Знайомтесь, Вікторія Гончарук – українка, яка у 22 роки мала роботу в інвестбанкінгу в Нью-Йорку, квартиру в Мідтауні та кар’єру мрії.
…А за два тижні вже вивозила поранених під російським вогнем.
Без медичної освіти.
Боялася крові й уколів.
Але пішла бойовою медикинею, бо «це була найбільш потрібна робота».
«Я знала, що саме це маю робити».
Працювала за сотні метрів від лінії фронту.
Рятувала бійців без рук, без ніг, без очей.
Пережила контузії.
Поховала трьох близьких друзів.
«Я втратила всіх друзів, з якими прийшла на війну».
Вона могла будувати кар’єру в data science, подорожувати світом 🌍 Але війна розділила життя на «до» і «після».
«Якби я залишилась у Нью-Йорку – як би дивилася в очі своїм майбутнім дітям?»
Вона має можливість повернутися у Morgan Stanley.
Але поки що – не повертається.
«Якщо я помру завтра – мені майже нема про що шкодувати. Я віддала свій борг».
Ось так виглядає вибір. Ось так виглядає справжня сила. І справжня ціна нашої свободи.
Дякуємо тобі і всім українським захисникам та захисницям!
