Про це командири корпусів заявили під час спільного брифінгу.
Командир 3-го армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький розповів, що ідея виникла після довгого взаємного обміну досвідом між двома структурами:
«Ми давно планували запровадити позицію battle captain, але руки не доходили. Усе почалося з того, як «трійку» перекинули на Борову. Через деякий час я був на штабі «Хартії» на запрошення командира бригади, Ігоря Оболєнського. За два дні вже до нас приїхала делегація від «Хартії» — щоб перейняти досвід штабної роботи. Обидві сторони зрозуміли, що тут є проста річ, якої армії критично не вистачає: це мінімальний аналіз і узагальнення саме цього досвіду.
Навіщо спорадичні рухи, якщо можна рухатися системно? В єдиній програмі є рівні, вона буде каскадною. Розкриємо наші амбіції: фактично, охопити весь спектр бойової підготовки, починаючи від старших офіцерів і командирів штабів, та закінчуючи проходження БЗВП».
На першому етапі, за словами Андрія Білецького, програма стосуватиметься найкритичнішого для України як воюючої держави:
«Це базова загальновійськова підготовка піхотинця, яка робить його саме солдатом. Це підготовка і сержантів як ультраключової ланки, і молодших офіцерів, на яких лежить зараз повна відповідальність за поле бою на тактичному рівні. Ми йдемо до того, щоб вся ця історія перетворилася на комплексну підготовку до оперативного рівня включно».
Коментуючи об’єднання у питаннях підготовки, командир 2 корпусу НГУ «Хартія» Ігор Оболєнський повідомив, що перші ж обміни досвідом дали зрозуміти, що у них з «трійкою» спільна корпоративна культура.
«Ми були на навчальних курсах одне у одного і повністю приймали підготовку сержантську, солдатську і у нас склався дуже крутий симбіоз. У новій армії повинні бути три основні складові. Перша цеглинка – компетентні люди. Ми від БЗВП відбираємо розумних, відповідальних людей, тих, розуміється, хто навчається сам і навчає інших. Друга цеглинка – це навчання, це ми зараз будуємо, і це наш пріоритет. Людина, яка вдягнула однострій, повинна пройти навчання, отримати знання. І третя цеглинка – довіра. Тобто довіра, навченість, компетентні люди», – сказав Ігор Оболєнський.
Наразі програми підготовки близькі до узгодження і затвердження. Вже незабаром за новими програмами почнуть тренуватися усі підрозділи обох корпусів. Мінімальне завдання – повне забезпечення своїх частин на етапі підготовки персоналу. Ініціатори програми прогнозують її постійний перегляд та удосконалення відповідно до вимог війни. Ігор Оболєнський наголошує:
«Цей процес не зупиняється. Ми будемо покращувати програму і з кожним циклом, коли проходить новий виток програми, після after action review (аналіз проведених дій), ми розуміємо, що ми будемо покращувати іще далі».
Андрій Білецький додав, що попереду амбітні плани.
«Якщо чесно, то максимальна амбіція це за великим рахунком свій Форт-Брегг (один з основних гарнізонів Армії США та центрів підготовки піхоти та спеціальних частин – ред), тобто свій Дім Піхоти, який буде побудований в Україні. Який стане яскравим прикладом, через який інші навчальні центри те скотство, яке інколи в них відбувається, вже не зможуть просто продукувати, тому що їх всі спитають, з якого дива, чому тут так, а тут так. У нас немає жодної амбіції виховувати 10, 20, 30, 40 тисяч піхотинців, сержантів для армії і Національної гвардії. Амбіція дати вудку, тобто, якщо наша програма піде добре, то дати нам можливість підготувати інструкторів для армії, для всіх складових сил оборони України».
В «Хартії» ж додають, що ця співпраця, як і все інше, що робить корпус і однойменна бригада, — робота і для перемоги, і для побудови нового, сучасного українського війська.
