І цей шок змінювали страшилки про бомби із радіусом дії 140 км та боєголовками від «Градів» на 70. Кожен із нас пропускав кожну секунду, хвилину вибухів через кожну клітинку і радів, що не по ньому.

Це вже під ранок нам місцеві спеціалісти роз’яснили, що самі міни так далеко не летять… А вночі вже половина області пакувала речі, щоб їхати подалі і «світ за очі». Дальні ж – лише в паніці збирались, більше 30000 це все в німому жасі зробили, знайшовши пристанище у вінницьких, козятинських, липовецьких школах, садочках та добрих людей…

До безкінечності можна описувати тему «що ми пережили» і не менше — «скільки ми втратили». Але у всіх питання номер один із цього всього – коли будуть ліквідовані наслідки і знайдені винні? Бо ж це біда, як і злочин загальнонаціонального і, якщо хочете, світового масштабу. Бо де ще в світі злітають у повітря над головами десятки тисяч снарядів на мільярд гривень?!

Ну, все — думалось з цинізмом, у день народження Президента, та ще й у його рідній області, як і багатьох перших і других «вінницьких» у цій державі, цих особливо небезпечних злочинців знайдуть швидко і оперативно! А наслідки ліквідують з неменшою швидкістю! Хоча б для показовості! Бо це справа честі! І не має значення – вони шпигуни, «розгільдяї» чи злодії, що «замітали сліди»! Бо ж це обличчя – картинка – область Президента. І це, погодьтесь, навіть не Балаклава, не кажучи про інші колосальні за масштабністю і втратами підірвані військові склади…

І ось пройшов майже рік. І я вже не знаю, чи це обличчя хтось зумисне хоче показати таким жалюгідним, чи це вже така поголовна неспроможність наших правоохоронних служб?… Але коли вкотре цю масштабну біду повісили на Вінницьку область і знову облрада мала виділити чергових 4 млн на ліквідацію наслідків у Павлівці, інших селах – хотілось вже кричати! Бо ж це і відповідальність загальнодержавна, і така ж біда.

Ми пообіцяли вам систематично моніторити ситуацію про стан розслідування цієї наймасштабнішої «НП» за багато років. Погодьтесь, дивно виглядає, коли за багато місяців – ніяких прес-конференцій чи звітів, інформування населення про хід робіт і слідства. І тому, враховуючи численні звернення до редакції місцевих мешканців та мене як депутата, на останній сесії поставила запитання голові ОДА: «Наскільки просунулось слідство у пошуку злочинної групи, що організувала вибухи, чи щодо недбальства, яке призвело до них? Бо до цього отримували лише відписки, а сам начальник частини, де це сталось, на контакт не йде, як і спецслужби, які розслідують інцидент».

Ось що повідомив Валерій Коровій:

– Наші місцеві правоохоронці не задіяні до слідства, його ведуть у Києві спецслужби, зокрема контррозвідка. Якби я вам зараз озвучив гіпотези, які мені повідомили, ви б були дуже здивовані. Але я їх не маю права озвучувати. Можу заявити одне — слідство ведеться… Щодо ліквідації і незадоволення людей наближених до арсеналу сіл, то можу сказати, що проблема існує. І тому ми як можемо залучаємо і кошти, і сили, щоб якомога швидше ліквідувати наслідки. Люди, перебуваючи в шоці, розпочали ремонти одразу… А за нашими законами – ми мали б показати завдану шкоду, зафіксувати її в кожному господарстві, тоді подати в Кабмін, і вже тоді нам надавали б допомогу. Як розумієте, це час… Ось через недосконалість наших нормативів і виникає ця проблема. Тому й підставляє обласний бюджет, де може, свої плечі.

– Правда, якось нечесно виглядає те, що наша застаріла та корумпована машина наших Збройних сил через разючу безвідповідальність, а ми її описували, та й ви не менше чули в попередніх публікаціях, втягла область у ще одну прірву? А тепер – гроші гатіть самі, але чекайте з моря погоди – ну, наприклад, такого «ефективного» розслідування, як по вибухах у маршрутках у Вінниці, яке не розслідуване вже більше 10-ти років.

Дуже боляче чути майже щоденні звіти англійських спецслужб та правоохоронців про справу Скрипалів і нові отруєння «Новачком».

Долю двох емігрантів і сім’ю місцевих алкоголіків досліджують як під лупою!!! За якоюсь мікрочастинкою знайшли і причину отруєння, і назву нервово-паралітичного газу, і навіть встановили не лише Росію, місто, де його виробили, хто його завіз та маршрут, яким їхали злочинці, і хто вони…

А у нас – німа тиша… Неначе так собі щось побабахкало.

Вчора чула салюти із ресторану неподалік. Для когось вони, може, й свято – я ж вчергове повернулась у ту жахливу ніч. Як і мільйони таких, як я, ти, ми. І мене вчергове «штормило» — кожну клітиночку. А чого ще чекати завтра, якщо така масштабна аварія, колосальні збитки на мільярди? І нічого? Невже усіх, від «дорогих друзів» і славетних оперів та спецслужбовців, сьогодні в цій державі цікавить лише одне: одних — де вкрасти, інших – який відкат отримати за «кришу» чи закриття справи? А народ зачекає?.. Бо що присяга і честь для бариг?

Фото Сергія Хіміча

Заслужений журналіст України