7 квітня, минуло 107 років від дня народження Омеляна Пріцака (1919–2006).

Вченого, який змусив світ слухати Україну.

Це був не просто науковець. Це був геній.

Він володів 51 мовою — як і Агатангел Кримський, але використав це як інструмент прориву у світову науку.

Щоб розгадати походження слова «Русь», він вивчив десятки мертвих діалектів.

Заснував Український науковий інститут у Гарварді — і поставив українську історію в глобальний контекст.

Його лекції були демонстрацією мислення:

• вільні переходи між мовами — і завжди точне повернення до української.

Серед його найважливіших праць:

• «Походження Русі» — масштабне дослідження про витоки державності та саму назву «Русь»
• «Нариси з історії Хозарського каганату» — пояснення ролі хозар у формуванні Східної Європи
• «Сходознавчі студії» — праці про тюркський і ісламський світ та їх вплив на українські землі
• «Київська Русь у системі міжнародних зв’язків» — про місце Русі у ширшому євразійському просторі
• «Минуле не зникає — воно лише чекає, поки його зрозуміють.»

Для радянської системи він був занадто небезпечним через його історичні погляди на походження держав.

Для світової науки — потрібним і цікавим.

Після незалежності він повернувся в Україну — і привіз із собою стандарти найкращих університетів світу.

Близько 1000 наукових праць.

І вплив, який відчувається досі.

Омелян Пріцак — це доказ того, що українська наука може говорити зі світом на рівних.

Пам’ятаймо наших геніїв.