Заява заступника голови Офісу Президента генерала Павла Паліси викликала в багатьох жителів Поділля шок. Адже росія надумала залізти у відносно глибокий тил України. Вимагає віддати частину території Вінниччини під буферну зону.

Але хто уважно слідкував за оприлюдненими заявами розвідок ЄС, США та Великобританії ще на початку війни, то чітко бачив, що російські війська саме через Одещину планували зайти в Придністров’я. А далі піти разом із наявним там підрозділом вгору півднем  Вінниччини до обласного центру. Друга частина рашистських формувань мала зайти на Поділля з півночі — Київщини та Житомирщини. І тут об’єднатись із південними силами. І зробити Вінниччину міцним прикордонним форпостом. На Хмельниччину планували заходити вже потім, як і у всі західні регіони, посадивши там до цього, як і у ОРДЛО, колабораційні уряди.

Оприлюднена тепер вимога рф показала: плани рашистів не змінились. Просто розтягнулись. І ворог намагатиметься саме тут, в центрі України, будь-якими способами зачепитись і зміцнити своє угруповання. Для захоплення всієї України.

Без перебільшення, ця інформація стала для багатьох місцевих жителів холодним душем, якщо не шоком. Тому давайте аналізувати — правдиво і жорстко. Бо час підпирає.

До заходу ворожих танків, як відомо, ворогом формується так звана «п’ята колона» тих, хто зустріне ворога та не чинитиме спротиву. Такі собі «очаги впливу».

Неважко здогадатись, що на півдні Вінниччини питання російської мови можна розіграти, але не настільки, як на Сході. Бо де в провінції Поділля масові російськомовні?

Але тут є інший центр пропаганди, який рф, можете не сумніватись, давно і плідно використовує сповна.

А ви думаєте, чому Вінницька область у трійці України, де найбільше ДОСІ храмів МП і парафіян у них? Думаєте, просто так тут будувались і досі збережено найбільше храмів МП? І засилались цілеспрямовано «цікаві батюшки»? Один «друг кіріла» Іонафан, обласканий орденами і митрополитом Онуфрієм, чого вартий із свитою.

І те, чому ця церква досі не порвала духовне єднання із Москвою, для мене, не лише як журналіста, але й офіцера спецвійськ, ясно як білий день. Тому, що має міцну агентурну сітку ворога, яка від самого верху і до самого низу пронизана агентурою ворога, що криється під рясами таких священників. Надто добре я знаю, як це робиться під покровом «совершенно секретно».

Навіть можу назвати пропорцію — один до шести, а може, і чотирьох. Класика розвідки! А що робити із своїми віруючими, повірте, вони знають краще вас. А далі – зомбі…

Тому у мене є всі підстави запитати обласну владу — як облраду, так і адміністрацію, місцеві громади: хлопці і дівчата, де ви були цих чотири роки? Що ви робите, щоб південь Вінниччини перетворити на територію міцного і дієвого українського спротиву? Де політика, яка робить ставку на проукраїнські патріотичні та релігійні об’єднання?

— Ну, що ви, у нас є! — скажете. Та ніфіга немає! Одиночні — є! Армії цивільного спротиву — немає.

Цей Великдень як ніколи відкрив це. Бо саме в прикордонні (думаєте, збіг?), на півдні в громадах та навіть райцентрах досі немає жодної церкви ПЦУ.

Люди є, зареєстровані об’єднання є! Але приміщень немає. Ну як це? І люди, величезна кількість у Чечельнику, Могилеві-Подільському, Піщанці, Томашполі, колишніх райцентрах, величезній кількості сіл не мали можливості прийти в храми і почути українську молитву, освятити кошики на Великдень.

Тому йшли на площі, ставали обабіч центральних вулиць, позичали храми у католиків і освячували так! Але не йшли до московитів! То це політика підтримки?

Тобто люди у своїй свідомості переросли місцеву владу?

– Ми відділені від церкви — скаже той, хто шукає спосіб не допомагати цим патріотичним об’єднанням українців. І таких заяв я почула від представників тергромад десятки. Тому відповідаю всім: які ж ви недолугі! А на кого ви робитимете ставку, коли ця ворожа сила попре? Московських батюшок? Щоб вам же — ніж у спину?

Невже немає приміщень які після ліквідації районів вивільнились? Та повно! Тільки треба не пускати на комерцію. А допомогти цим людям. І вони допоможуть вам.

Бо саме на них вам доведеться через «дурну голову» тоді або мудру тепер робити ставку, коли буде загроза ворога! А вона є! І ви почули її з вуст Паліси.

То з ким ви заграєте, плодячи досі центри фсб під прикриттям храмів МП? Кого підтримуєте?

Ті, хто в єднанні досі із кірілом, вам не помічники — гарантую! То з ким залишитесь, безголові голови?

Я непогано знаю, хто де зараз засів у владних кабінетах. І тому з певністю можу сказати: «дєланих патріотів» повно, реальних — мало.

А ось про те, як уже в час війни наша обласна влада пролобіювала вилучення із державної власності приміщень храмів і віддала їм філіям РПЦ в Україні:

— Черговий рік православна спільнота Томашполя, що на Вінниччині, змушена проводити богослужіння у класах старої школи. Це стало наслідком абсолютно незаконного та ганебного розпорядження голови Вінницької ОДА про вибуття з державної власності у власність релігійної організації російської православної церкви в Україні єдиного храму Томашполя. Загалом очільниками облдержадміністрації у період з 2014 року по 2018 рік у такий спосіб було виведено з державної власності 98 храмів пам’яток архітектури! — повідомляють наші читачі.

Уявляєте, в час війни! Це коли вчителі та священники мали вигравати ще до танків повномасштабного вторгнення цю війну у головах.

То на догоду кому і чому це робилось?! То у нас була влада патріотів чи колаборантів?

Тому люди у зверненні до народних депутатів просять порушити питання про повернення цих храмів ПЦУ.

— Приємно бачити, скільки в Чечельнику свідомих українців, які, не маючи своєї церкви, освячують кошики на вулиці Героїв Майдану, але принципово не йдуть до московської церкви. Молодці люди. А в нас є українська церква і дуже багато сьогодні було парафіян, які прийшли сюди на освячення, щоб почути молитву українською мовою. Але є в селі і московська церква. Деякі пішли і туди. Скажіть, якщо вже війна і жовто-блакитні кладовища вам не розкрили очі, то що вам ще треба, щоб просвітлився ваш розум і ви зрозуміли, хто є хто?  — діляться читачі «33-го» і зазначають, що в Чечельнику є дві церкви МП, але жодної — ПЦУ.

Але ось цікавий відгук — боти московські чи зомбі пильнують тему:

– Навіщо сієте непорозуміння поміж людей? Я хоч і далеко від Чечельника, але знаю, що у вас є два монастирі (зрозуміло, що РПЦ в Україні — авт.), які гостинно приймають вірян і щиро моляться. Не беріть гріх на душу, — пише така собі Оксана.

Ось так, ще і два монастирі МП! А якщо порахувати усі — то на Вінниччині разом із рясно засіяними храмами МП є ще більше 10 монастирів, які досі підпорядковані духовно Москві.

А ось надійний пояс захисту із українських церков і монастирів на прикордонні області чомусь досі не створений. Збіг?

І якщо хтось каже, що ще треба почекати, не на часі, це не страшно і це не питання нашого виживання, то заявляю — на часі! І це ще й яке питання нашого виживання! Тому, шановні патріоти України, давайте тримати тісний зв’язок — повідомляйте нам, що робиться у ваших громадах, щоб українська церква зайшла у найвіддаленіше село. І дійте!

Нам прислали сотні відгуків читачі про те, як вони вирішили перейти громадами із МП до ПЦУ. Беріть приклад:

– Ми у своєму селі Люлинці, що у Калинівській громаді, відвоювали громадою церкву. Все зробили по закону. Тепер більшість ходить до української церкви. Не треба чекати вказівок зверху, а діяти, закон це дозволяє.

У Калинівській громаді давно люди перейшли у Корделівці, Бережанах, Писарівці, Хомутинцях, у Пикові та Нападівці! Не треба нити, треба діяти, — ділиться читачка Людмила Цупко.

Бо українська армія, віра, мова — це те, що захищає. А коли воно вороже — вбиває!

Христос Воскрес! Воскресне Україна.

Тетяна Редько