Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.

Вадим Стрельбіцький

У Хмельницькому попрощалися з воїном Вадимом Стрельбіцьким.

Вадим Стрельбіцький народився 19 січня 1983 року. Він був уродженцем села Голенищеве. Здобув професійну освіту у Вінницькому ПТУ №3. Згодом навчався у Київському національному університеті внутрішніх справ й отримав фах юриста.

Проходив строкову службу у Шепетівці. Після цього понад десять років працював у органах внутрішніх справ у Хмельницькому. У 2016 році став на захист України.

Служив у ракетних військах. Пройшов шлях від сержанта до капітана.

З початку повномасштабного вторгнення продовжив службу. Загинув 8 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.

За службу був неодноразово відзначений. Серед нагород — «Учасник АТО», медаль «За оборону Чернігова» та інші відзнаки.

Бійцю було 43 роки.

Максим Такташов

У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника  Максима Такташова.

Максим народився 28 липня 1984 року. Він навчався у Хмельницькій школі №20. Однокласники його згадують як спокійну, доброзичливу людину, яка завжди була готова допомогти.

Загинув 1 квітня 2026 року.

Бійцю був 41 рік.

Олександр Качаровський

У Крупецькій громаді відійшов у вічність житель села Полянь Олександр Качаровський.

Він захищав Україну на різних напрямках — Донеччина, Луганщина, Харківщина, Херсонщина.

Після поранень та пережитого був демобілізований і повернувся додому. Та наслідки війни не відпустили. Його серце зупинилося…

Юрій Кузнєцов

Красилівська громада провела в останню путь старшого сержанта Юрія Кузнєцова, 1966 року народження.

Військовий був командиром установки розгородження інженерно-саперного підрозділу.

Помер 7 квітня 2026 року.

Віктор Муляр

У Гвардійській громаді попрощалися з Віктором Муляром.

Віктор народився 27 вересня 1986 року.

Він загинув 9 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Печеніги на Харківщині, виконуючи бойове завдання.

Юрій Сиротюк

У Старокостянтинівській громаді попрощалися із захисником – солдатом Юрієм Сиротюком.

Юрій народився 19 травня 1996 року.

Він загинув 6 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання. Це сталось поблизу населеного пункту Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Олександр Чешев

Славутська громада втратила молодого воїна — Олександра Чешева. Олександр народився 29 квітня 1999 року у Славуті. У 2019 році він закінчив Рівненський фаховий коледж економіки та бізнесу, здобувши фах у ресторанно-готельній справі.

Із 2020 по 2025 роки Олександр працював у Дніпрі та Полтаві, керував будівельними бригадами.

31 травня 2025 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Він став до строю як стрілець — номер обслуги штурмової роти військової частини А4862.

8 квітня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Вербове Синельниківського району Дніпропетровської області, він прийняв свій останній бій.

Йому було лише 26.

Михайло Якимчук

Трагічна звістка надійшла до Білогірської громади. Помер військовослужбовець Михайло Якимчук, уродженець села Синютки.

Його призвали до війська у липні 2023 року. Служив старшим розвідником-оператором.

Життя воїна обірвалося 21 березня 2026 року.

Сергій Трібе

У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Сергія Трібе.

Він став на захист України 13 квітня 2024 року. Служив у лавах 104-ї окремої бригади територіальної оборони. Молодший сержант був командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів.

5 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині військовий загинув.

Героєві назавжди 42 роки.

Олександр Матійчук

Кам’янець-Подільська громада попрощалася із солдатом Олександром Матійчуком. Захисник народився 8 лютого 1986 року.

Із 2024 року проходив військову службу в лавах Збройних сил України за мобілізацією. Він служив стрільцем-номером обслуги десантно-штурмового підрозділу.

Військовий загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Парасковіївка Покровського району Донецької області.

Тіло захисника вдалося ідентифікувати за результатами ДНК-експертизи.

Йому було 38.

Віталій Лебідь

У Новодунаєвецькій громаді сповістили про смерть жителя села Тернова Віталія Лебідя.

Захисник був мобілізований у 2023 році та проходив службу у лавах Збройних сил України до 2025 року. Він брав участь у бойових діях на Донецькому та Харківському напрямках.

Після служби військовий тривалий час боровся з тяжкою хворобою. 8 квітня 2026 року серце воїна зупинилося.

Василь Сенчишен

Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь сержанта Василя Сенчишена.

Василь народився 5 квітня 1980 року. Із 2021 року він став до лав Збройних сил України. Обіймав посаду командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти.

Його життя обірвалося 20 листопада 2025 року через хворобу під час виконання обов’язків військової служби.

Воїну назавжди залишилося 45.

Сергій Черніховський

Трагічна звістка надійшла з Городоччини. Померлим визнали сержанта Сергія Черніховського, 1980 року народження, жителя міста Городок.

У 2022 році його призвали на військову службу. Із 30 серпня 2022 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти.

Згідно з рішенням Городоцького районного суду від 20 січня 2026 року, Сергія Черніховського визнано померлим. Він загинув під час артилерійського обстрілу з боку російських військ у населеному пункті Новомиколаївка Миколаївської області під час виконання бойового завдання.

Володимир Баришніков

Нетішинська міська територіальна громада повідомила про загибель  48-річного Володимира Баришнікова, солдата із позивним «Wolf».

Він загинув 22 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Понад чотири місяці рідні чекали звістки та сподівалися на диво, однак підтвердилося найгірше.

Вадим Тітов

Трагічна звістка з Нетішина — 4 квітня у лікувальному закладі Запоріжжя помер від отриманих поранень 25-річний старший солдат Вадим Тітов із позивним «Космонавт».

Поранення військовий дістав під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Андрій Федоров

Шепетівська громада провела в останню дорогу воїна Андрія Федорова.

Він народився 1974 року на Луганщині. Здобув спеціальність інженера-механіка у Брянківському професійно-технічному училищі. Строкову службу проходив на острові Майський поблизу Очакова, де згодом залишився служити за контрактом. Після завершення служби працював водієм у Миколаївському військовому лісгоспі.

У 2014 році, коли ворог порушив кордони, Андрій став на захист рідного краю у лавах 1-ї окремої Сіверської танкової бригади. Разом із підрозділом він пройшов найскладніші бої за Луганський аеропорт та Дебальцеве.

У 2018 році Андрій переїхав на батьківщину дружини — у село Березну Шепетівського району.

У 2019 році він підписав новий контракт і повернувся до рідної 1-ї танкової бригади до 2021 року.

11 січня 2022 року, попри проблеми зі здоров’ям, він повернувся до війська, а з початком повномасштабного вторгнення боронив країну в лавах 88-го батальйону ТРО та 22-ї механізованої бригади. Досвідчений воїн із позивним «Мічман» пройшов пекельні напрямки фронту: Бахмут, Сіверськодонецьк та Курщину.

3 квітня 2026 року головний сержант Андрій Федоров загинув у бою на Харківщині.

Олександр Васильчук

У Красилівській громаді попрощалися з жителем села Яворівці Олександром Васильчуком.

Воїн народився у 1980 році. Він працював на Красилівському агрегатному заводі. Пізніше – водієм у місцевому підрозділі ДСНС, а останні роки доглядав за мамою.

У жовтні минулого року був мобілізований до Збройних сил України, проходив військове навчання і виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Служив солдатом, навідником-оператором механізованого взводу. Загинув 29 березня 2026 року поблизу населеного пункту Мирне Покровського району Донецької області.

Йому навіки залишиться 45 років.

Артур Кудрик

Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь Артура Кудрика.

Артур народився 27 травня 1993 року та мав середню спеціальну освіту. Із 2022 року служив у Збройних силах України. Він пройшов шлях від розвідника-сапера та розвідника-радіотелефоніста до командира інженерно-саперного відділення.

Захисник загинув 3 квітня 2026 року в районі населеного пункту Яремівка Харківської області, виконуючи бойове завдання.

Йому навіки 32 роки.

Сергій Пічкур

Старосинявська громада повідомила про загибель старшого солдата Сергія Пічкура із села Заставці.

Захисник був нагороджений медаллю «Ветеран війни», нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону» та іншими відзнаками.

Він загинув 2 квітня 2026 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Очкіне Шостинського району Сумської області.

У нього залишилися дружина, син, донька.

Воїну було 33 роки.

Олександр Шаргун

Летичівська громада втратила головного сержанта Олександра Шаргуна, 1972 року народження.

Олександр Шаргун народився у Летичеві. Навчався у Вінницькому технікумі м’ясної та молочної промисловості. Працював на Летичівському маслозаводі, у районній лікарні та на швейній фабриці. Проходив надстрокову службу і згодом повернувся із сім’єю до Летичева.

Захисник понад десять років боронив Україну. Із 2014 року воював на Сході держави, а після повномасштабного вторгнення служив у складі 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» на Запорізькому напрямку. Двічі отримував важкі поранення, але повертався до строю. Був нагороджений медалями «Учаснику АТО», «Захиснику Вітчизни» та іншими відзнаками.

Військовий загинув 17 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Андрій Резніченко

Мешканці Хмельницького провели до місця останнього спочинку воїна Андрія Резніченка. Захисник долучився до лав ЗСУ пів року тому. Служив у 160-й окремій механізованій бригаді.

Загинув 1 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання.

Герою навіки залишиться 28.

Олег Рябченко

Старокостянтинівська громада провела в останню земну дорогу Олега Рябченка, 1989 року народження.

Олег Рябченко загинув 29 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Герою навіки залишиться 36.

Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.

Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.

Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!

Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.