Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Олександр Войтко
Кам’янець-Подільська громада «на щиті» зустріла солдата Олександра Войтка.
Захисник народився 1 лютого 1979 року.
Загинув 20 листопада 2025 року. До цього часу захисник вважався зниклим безвісти. Його особу було встановлено за результатами ДНК-експертизи.
Анатолій Петрик
Новоушицька територіальна громада повідомила про смерть солдата Анатолія Петрика, жителя села Струга.
Анатолій народився у селі Слобідка на Кам’янеччині. У Кам’янець-Подільському професійному училищі здобув освіту тракториста. Працював підсобним робітником, трактористом у місцевому господарстві. А згодом – на будівництві у Києві.
У вересні минулого року чоловіка мобілізували до війська. Він проходив службу в 118-й окремій механізованій бригаді та 513-му окремому ремонтно-відновлювальному батальйоні. На Сумському напрямку отримав поранення, лікувався у госпіталі. Після лікування повернувся у ряди захисників України.
19 квітня серце воїна зупинилось у госпіталі в Києві.
Йому мало виповнитись 55.
Руслан Лучак
Мешканці Хмельницького в останню земну дорогу провели військового Руслана Лучака.
Він народився 19 липня 1979 року, проживав у Вовковинецькій громаді. Ще до повномасштабної війни чоловік переїхав до села Масівці Хмельницької громади.
Руслан Лучак став до лав захисників два роки тому. Військовий шлях розпочав на Харківщині, проте останні пів року виконував завдання на Донеччині. Був водієм евакуаційного автомобіля, ризикував собою, аби вивезти поранених і загиблих товаришів з-під обстрілів.
Життя Героя обірвалося 14 квітня під час виконання чергового бойового завдання на Покровському напрямку.
Руслану Лучаку було 46 років.
Дмитро Крикливий
У Хмельницькому провели в останню путь військового Дмитра Крикливого.
Дмитро народився 9 травня 1982 року в селі Жилинці на Ярмолинеччині. Здобув професію зварювальника та працював за фахом.
Близько трьох років тому чоловік долучився до війська. Служив в одному з підрозділів Сухопутних військ. Брав участь у бойових діях, був поранений, однак не залишив службу.
Серце бійця зупинилося 10 квітня, коли він перебував у військовій частині.
Йому назавжди 43 роки.
Олександр Ткачук
Шепетівська громада провела в останню путь старшого сержанта Олександра Ткачука.
Воїн народився 26 березня 1998 року в селі Михля Ізяславського району. Після закінчення Михлянської школи він здобув професію тракториста-машиніста у Плужненському професійному аграрному ліцеї. У 2017 році Олександр підписав свій перший контракт, розпочавши шлях воїна у складі танкового батальйону 128-ї окремої гірськоштурмової бригади. Наприкінці 2024 року Олександр став командиром танка. За бойові досягнення був неодноразово відзначений державними та відомчими нагородами.
11 квітня 2026 року життя Олександра обірвалося під час виконання бойового завдання.
Бійцю було 28 років.
Сергій Трусов
У Славутській громаді попрощалися із солдатом Сергієм Трусовим.
Сергій народився 10 січня 1987 року в місті Славуті. Здобув фах у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутський професійний ліцей» за спеціальністю «зварювальник».
Проходив строкову службу, а згодом і службу за контрактом у лавах Збройних сил України. Після цього повернувся до мирного життя…
1 жовтня 2025 року Сергій був мобілізований. Він служив у військовій частині А4447 на посаді навідника відділення розвідувальної роти.
Воїн загинув 1 квітня 2026 року, у бою поблизу населеного пункту Ківшарівка Куп’янського району Харківської області.
Михайло Константінов
У Деражнянській громаді попрощалися із Михайлом Константіновим, жителем села Божиківці.
Військовий помер 16 квітня 2026 року від отриманих поранень.
Його поховали у рідному селі з військовими почестями.
Андрій Назарчук
У Чорноострівській громаді в останню путь провели старшого сержанта Андрія Назарчука.
Він народився 27 листопада 1979 року у селі Вовча Гора. До війни працював і займався господарством.
У квітні 2023 року він став на захист України. Служив у складі 61-ї окремої механізованої бригади, мав позивний «Депутат». Виконував бойові завдання на передовій.
25 лютого 2024 року поблизу Орлівки на Донеччині військовий зник безвісти під час виконання бойового завдання. Понад два роки рідні чекали звістки. Лише 10 квітня 2026 року стало відомо, що Герой загинув.
Йому було 44 роки.
Віктор Петерчук
Славутська громада попрощалася із Віктором Петерчуком. Він народився 10 липня 1970 року в Славуті. Здобув професію газоелектрозварювальника та працював за спеціальністю.
У липні 2024 року добровільно долучився до лав Збройних сил України. Служив сапером у складі 63-ї окремої механізованої бригади на Донецькому напрямку.
Під час виконання бойового завдання поблизу Щурового Краматорського району Віктор отримав важкі поранення. Помер 9 квітня 2026 року у медичному закладі.
Йому було 55 років.
Віктор Сухий
У Старокостянтинівській громаді попрощалися із солдатом Віктором Сухим. Віктор народився 7 листопада 1970 року.
Помер 7 квітня 2026 року під час виконання бойових завдань.
Йому було 55 років.
Олександр Бідний
У Дунаєвецькій громаді сповістили про загибель 34-річного Олександра Бідного.
Він став до лав Збройних сил 8 лютого 2024 року. Служив на Харківському та Покровському напрямках. Востаннє вийшов на зв’язок 12 квітня. Як стало відомо, того ж дня Герой загинув у бою поблизу населеного пункту Межова на Дніпропетровщині.
Артем Данілкін
Сахновецька громада втратила свого відданого сина, мужнього захисника Артема Данілкіна.
Артем народився 16 травня 1997 року.
Став на захист України у грудні 2022 року. Він служив оператором безпілотників. Загинув 10 квітня на Донеччині під час ворожого обстрілу.
Йому було лише 28.
Руслан Мудрик
Старосинявська громада повідомила про загибель молодшого сержанта Руслана Мудрика.
Чоловік добровольцем пішов до війська у квітні 2022 року. Служив у мобільно-вогневій групі, а згодом у складі штурмової бригади. Брав участь у бойових діях на Сумському та Курському напрямках.
За службу був відзначений низкою нагород, зокрема «Золотим хрестом» та іншими відзнаками. Загинув 13 квітня внаслідок атаки ворожого дрона.
Йому було 50 років.
Борис Єдинак
Новоушиччина втратила капітана Збройних сил України, командира танкового взводу, офіцера з багаторічним досвідом Бориса Єдинака.
Борис Єдинак народився 23 липня 1967 року на Рівненщині, згодом проживав на Новоушиччині. Навчався у вищому танковому командному училищі.
Службу розпочав ще наприкінці 80-х. Був командиром взводу. Згодом працював учителем допризовної підготовки, пізніше — у будівельній сфері.
Із 2014 року знову взяв до рук зброю. Пройшов бойові дії на різних напрямках. Передавав досвід молодшим військовим. За службу отримав позивний «Дракон» та був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Загинув капітан ЗСУ Борис Єдинак 4 квітня на Харківщині.
Сергій Панамарчук
У Красилові провели в останню дорогу стрільця-зенітника, старшого солдата Сергія Панамарчука.
Сергій народився і виріс у Красилові. Тривалий час працював у сфері торгівлі.
До лав Збройних сил України доєднався 8 січня 2026 року.
Захисник загинув 9 квітня під час бойового завдання поблизу населеного пункту Осикове, що на Донеччині.
Микола Бернацький
Сахновецька громада зустріла полеглого воїна Миколу Бернацького, 1990 року народження.
Захисник був призваний на військову службу в травні 2023 року. Вважався зниклим безвісти з 7 червня 2025 року після боїв у Покровському районі Донецької області.
Олександр Горішній
У Маківській громаді повідомили про загибель Олександра Горішнього, 15.09.2000 року народження.
Його життя обірвалося 6 квітня 2026 року внаслідок удару ворожого дрона поблизу населеного пункту Різниківка на Донеччині.
Сергій Дем’янчик
У Старосинявській громаді повідомили про смерть старшого сержанта Сергія Дем’янчика із села Йосипівка.
Сергій Дем’янчик народився 15 жовтня 1976 року в селі Андріановичі Серовського району Свердловської області, згодом родина Дем’янчиків переїхала до села Йосипівки, що на Старосинявщині.
Навчався у Старокостянтинівському ПТУ на столяра. Працював у Старосинявському лісництві, рибгоспі, тривалий час трудився на будівництві у Києві.
Сергій Дем’янчик був мобілізований на військову службу 25 лютого 2022 року. Служив розвідником, гранатометником, старшим сержантом, спочатку на Херсонському напрямку, потім – Покровському і згодом – на Сумському.
Під час військової служби стався інфаркт, військовий був демобілізований 18 грудня 2025 року. Нагороджений медаллю учасника бойових дій «Ветеран війни».
Серце військового зупинилося 13 квітня 2026 року.
Олександр Пшонко
Городоччина попрощалася із земляком — Олександром Пшонком.
Олександр народився у 1981 році.
Після служби в армії певний час жив у Городку, а потім працював на Сумщині. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік пішов захищати країну. Він служив водієм у батальйоні матеріального забезпечення однієї з військових частин ЗСУ.
Два роки тому він дістав важке поранення і за станом здоров’я міг більше не служити, проте вирішив повернутися до побратимів.
Олександр Пшонко загинув 6 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Різниківка Донецької області під час виконання бойового завдання.
Сергій Чекирда
У Хмельницькій громаді попрощалися із захисником Сергієм Чекирдою.
Герой загинув 9 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Воїну назавжди залишиться 37.
Олег Бережний
До Михайлюцької громади «на щиті» повернувся захисник Олег Бережний, 08.05.1996 року народження, житель села Дубіївка.
Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Герой загинув 2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області.
Володимир Романов
У Красилівській громаді попрощалися із солдатом Володимиром Романовим, 1974 року народження.
Служив радіотелефоністом 3-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону.
Вважався зниклим безвісти із січня 2025 року. Воїн загинув 13 січня 2025 року поблизу населеного пункту Петропавлівка Донецької області.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
