Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Андрій Горбатенко
У Новодунаєвецькій громаді підтвердили загибель Андрія Горбатенка, жителя села Підлісний Мукарів. Із 24 листопада 2023 року він вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього сподівалися на повернення, та стало відомо, що воїн загинув під час виконання бойового завдання.
Андрію було 28 років.
Богдан Кольцов
У Полонному повідомили про загибель Богдана Кольцова, 1999 року народження.
Військовий служив матросом і загинув 20 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Мирнограда на Донеччині.
Сергій Коник
У Ярмолинецькій громаді повідомили про загибель солдата Сергія Коника, жителя селища Ярмолинці.
Він загинув 7 січня 2025 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Мала Локня у Курській області.
Анатолій Онищенко
Ще одна втрата у Понінківській громаді: загинув Анатолій Онищенко, 1975 року народження.
Тривалий час він вважався зниклим безвісти.
Згодом стало відомо, що він загинув 15 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Роботиного на Запоріжжі. Воїн потрапив під мінометний обстріл.
Сергій Хільчук
Про загибель захисника повідомили у Славутській громаді.
У бою за Україну загинув солдат Сергій Хільчук, 1975 року народження.
Михайло Ковальов
В Антонінській громаді попрощалися із загиблим військовим, молодшим сержантом Михайлом Ковальовим.
Захисник мешкав у селі Великі Орлинці Антонінської громади.
Тривалий час вважався зниклим безвісти. Із 8 листопада 2023 року його рідні жили між надією і невідомістю.
Він загинув 8 листопада 2023 року в Донецькій області.
Дмитро Пенар
У Волочиську громаду «на щиті» повернувся Дмитро Пенар.
Він народився у 2003 році, був жителем села Великі Жеребки. Закінчив ВСП «Кам‘янець-Подільський фаховий коледж ЗВО «ПДУ».
Воїн загинув 21 квітня 2026 року.
Йому було лише 23 роки.
Володимир Пундик
У Волочиській громаді повідомили про загибель Володимира Пундика.
16 квітня 2026 року, виконуючи бойове завдання, загинув житель села Рябіївка Володимир Пундик.
Йому було 55 років.
Богдан Богуш
У Хмельницькому попрощалися із захисником Богданом Богушем, 1984 року народження.
До війни чоловік працював різноробочим, їздив на заробітки за кордон.
Богдан Богуш після мобілізації служив у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади. Виконував бойові завдання на Донеччині. Під час служби отримав поранення і повернувся додому на реабілітацію.
22 квітня його серце зупинилося.
Йому було 41.
Микола Бондар
у Хмельницькому провели в останню путь військового Миколу Бондаря, 1983 року народження.
Його мобілізували 7 жовтня 2025 року. Після навчання він служив у 5-й окремій важкій механізованій бригаді. Життя бійця обірвалось 15 квітня 2026 року, коли повертався з відпустки – у нього зупинилося серце.
Йому було 43 роки.
Роман Полісюк
У Хмельницькому провели в останню путь захисника Романа Полісюка.
До повномасштабної війни чоловік займався сімейним бізнесом у сфері торгівлі.
Після 24 лютого 2022 року добровільно пішов захищати Україну. Служив у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади.
Роман вважався зниклим безвісти, але підтвердилася найважча звістка. Він загинув 12 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку.
Йому було 37 років.
Іван Батурко
У боях за Україну загинув штаб-сержант Іван Батурко, житель селища Антоніни.
Він народився 2 квітня 1976 року. Служив у підрозділі безпілотних авіаційних комплексів.
Життя воїна обірвалося 16 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Костянтинівки на Донеччині.
Йому було 50 років.
Василь Коновальчук
У Кам’янці-Подільському прощалися із солдатом Василем Коновальчуком, 1968 року народження.
Він загинув 1 лютого 2026 року. Особу військового вдалося підтвердити за результатами ДНК-експертизи.
Йому було 57 років.
Олег Сибіцький
У Хмельницькому попрощалися із майором поліції, бійцем Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» Олегом Скибіцьким.
Олег Скибіцький народився 27 січня 1979 року в селі Осташки Хмельницького району. Після навчання і служби в Збройних силах України у 2001 році вступив до лав МВС. Тривалий час працював у Державній службі охорони.
У 2017 році долучився до роти поліції особливого призначення «Богдан», бійці якої виконували бойові завдання на Сході країни. З того часу безперервно ніс службу в підрозділах, що брали участь у бойових діях. Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів на Харківщині. За роки служби неодноразово отримував поранення, однак після лікування щоразу повертався на передову.
У 2023 році перевівся до Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють». Із початку 2026 року обіймав посаду заступника командира роти батальйону «Еней». Загалом дев’ять років служив у спецпідрозділах поліції, понад 25 років присвятив службі в правоохоронних органах.
22 квітня Олег Скибіцький повернувся після чергової ротації. За кілька годин його життя обірвалося — не витримало серце.
Йому було 47 років.
Олександр Золочевський
У Старокостянтинівській громаді попрощалися із солдатом Олександром Золочевським.
Він народився 3 травня 1987 року.
Вважався зниклим безвісти близько двох років. Як з’ясувалося за результатами ДНК-експертизи, воїн загинув 2 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
Йому назавжди залишилося 36 років.
Богдан Ониськів
У Ярмолинецькій громаді в останню путь провели Богдана Ониськіва.
Богдан родом зі Львівщини, але життя пов’язав із Хмельниччиною. Останнім місцем роботи став Ярмолинецький консервний завод, де він працював оператором котельні.
Понад півтора року його родина жила в невідомості, сподіваючись на диво. Та нещодавно підтвердилося: воїн загинув 24 вересня 2024 року на Донеччині.
Богдану Ониськову назавжди залишилося 56.
Дмитро Турко
У Волочиській громаді попрощалися із Дмитром Турком, солдатом 33-ї окремої механізованої бригади.
Дмитро народився 20 червня 1985 року у Волочиську. Здобув професію кухаря.
На початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону і вже у квітні 2022 року став до лав ЗСУ.
Він загинув 6 листопада 2024 року поблизу Курахового на Донеччині. Весь цей час вважався зниклим безвісти.
Йому назавжди 39.
Сергій Швець
У Шепетівці після трьох років очікування попрощалися із Сергієм Швецем.
Сергій народився 13 квітня 1988 року в Шепетівці.
До служби у війську ремонтував автівки, зокрема ті, що привозили з передової. У листопаді 2022 року він вирішив стати на захист країни. Після вишколу у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади виконував бойові завдання на одному з найскладніших напрямків — під Бахмутом.
Навіть після поранення повернувся до побратимів.
Він поліг 11 квітня 2023 року поблизу Бахмута внаслідок танкового обстрілу.
Герой не дожив до свого 35-річчя кілька днів.
Олександр Юрчук
У Війтовецькій громаді попрощалися із Олександром Юрчуком.
Олександр народився 21 червня 1973 року, жив у селі Порохня.
Коли почалася війна, став на захист країни. Понад півтора року він вважався зниклим безвісти. Загинув 1 вересня 2024 року на Донеччині.
Йому назавжди 51.
Богдан Желізний
У Чемеровецькій громаді повідомили про загибель Богдана Желізного, жителя села Миньківці.
Воїн народився 7 квітня 1991 року в селі Чорна. Вищу освіту здобув у Подільському державному аграрно-технічному університеті за спеціальністю менеджмент. Працював у лісовому господарстві, охоронній фірмі та на підприємстві.
До лав Збройних сил України був призваний у серпні 2023 року.
У березні 2024-го рідні отримали повідомлення про зникнення військового безвісти. Нещодавно стало відомо: Богдан Желізний загинув 2 березня 2024 року внаслідок мінно-осколкового поранення поблизу населеного пункту Перемога Покровського району Донецької області.
Йому було 32 роки.
Олексій Іолтухівський
У Старокостянтинівській громаді повідомили про загибель солдата Олексія Іолтухівського, 1996 року народження.
Захисник загинув 12 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Філія Синельниківського району Дніпропетровської області.
Йому було 29 років.
Микита Мартинюк
У Славутській громаді повідомили про загибель солдата Микити Мартинюка, 2002 року народження.
Микита народився 26 вересня 2002 року в селі Малий Скнит. Вступив до Славутського професійного ліцею, де здобував фах автомеханіка.
У листопаді 2025 року Микита Мартинюк добровільно долучився до війська. Він служив у складі 160-ї окремої механізованої бригади на посаді зовнішнього оператора безпілотних авіаційних комплексів.
Під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Гай Синельниківського району Дніпропетровської області Микита отримав важкі поранення. Він помер 20 квітня 2026 року у лікарні в Дніпрі.
Йому було 24 роки.
Михайло Косік
В Улашанівській територіальній громаді повідомили про загибель військового Михайла Косіка. Він був жителем села Миньківці. Служив у складі військової частини А4765.
Захисник загинув 18 квітня 2026 року під час бою за Україну.
Йому було лише 20.
Роман Ченаш
У Хмельницькому попрощалися із головним сержантом Романом Ченашем.
Він народився у 1994 році.
Роман Ченаш служив у складі 141-ї окремої механізованої бригади. Його бойовий шлях розпочався ще у 2014 році. У 2023 році під час одного з важких штурмів, де загинула половина групи, Роман отримав серйозні поранення рук і ніг. Після тривалого лікування медики визнали його непридатним до служби, однак він повернувся до війська.
Роман Ченаш загинув 15 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровському напрямку.
Герою був 31 рік.
Євгеній Каньковський
У Хмельницькому попрощалися із захисником Євгенієм Каньковським. Він народився у 1996 році.
Євгеній помер 11 квітня 2026 року внаслідок отриманих поранень під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Йому назавжди 30 років.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
