Скажіть, чому останнім часом
Не пізнаю навкруг людей?..
Їх злоба металевим лязгом
Проникла в них замість ідей.

Ідей війни! Ідей Майдану!
Перевернувся ніби світ.
Нема спасіння навіть в храмі.
Надія лиш на Заповіт.

Тоді для чого, скажіть, люди,
Існуєм, а не живемо?
Де саме той, хто вас розбудить
Від сну, де морок і де зло?

Чи ви цинічно, як худоба,
Як стадо загнаних рабів
Шукатимете щастя й долі
За берегами тих морів?..

А ні — продавшись лиш за кістку,
Що впала з панського стола?
Задумайтесь, що важливіше:
Чи рабство, чи приціл ствола?

Прошу вас, люди!!! Схаменіться!!!
Втрачаємо себе й країну.
Чи далі вам в ярмі коритись,
Чи захищати Батьківщину?!

Хто поряд став — низький уклін,
Той оберіг мій і мій брат.
Всі інші — я вам співчуваю,
І кожен з вас собі є кат.

Костянтин Федосов