Після інтерв’ю голови Оратівської райдержадміністрації Олега Чугункіна, де він висловив свою точку зору на скандал із похованням загиблого бійця, до редакції звернулись рідні воїна Ярослава Дашкевича, волонтери та громадські активісти. Вони вважають — голова РДА умисно вигадав історію про «педофілію», аби зняти з себе відповідальність за бездіяльність.

– Я не розумію, за що спаплюжили мене та мою родину! Дійсно, у мене в родині, крім рідних сина та доньки, проживала ще прийомна дитина. Нині вона живе у моєї колишньої дружини. Так, стосунки між моїми рідними дітьми та прийомною часом важкі. Але це сімейні питання, що завжди вирішуються… Про «сина-педофіла» й «розбещення» — це абсурд, який людина зі здоровим глуздом не може вигадати. Жодних кримінальних справ стосовно мого сина немає. Як можна казати про «прикриття» кимось справ, яких немає? — обурено відповів колишній заступник голови Оратівської РДА Василь Палюра. — Я ніколи не був підлеглим Олега Павловича. Так, раніше працював заступником голови РДА. Ми спілкувались із ним виключно по робочих питаннях між райрадою та РДА. Із призначенням Чугункіна головою РДА після мого виходу з лікарняного, де я перебував три місяці згідно з чинним законодавством, я відразу написав заяву на звільнення.

Але я не хочу акцентувати увагу на собі. Бо є куди більш значуще питання — дії усіх гілок влади, зокрема голови РДА під час ситуації із загиблим воїном-героєм. На мою думку, те, що жалобу у районі оголосили лише за три доби після смерті захисника, це — ганьба районної влади та її керівника…

Рідні й близькі загиблого воїна Ярослава Дашкевича та громадські активісти теж категорично заперечують слова Олега Чугункіна.

– М’яко кажучи, це лукавство. Бо ось хлопець загинув… Рідні чекають на голках. Влада мовчить. Колись мого племінника поранили у 2014 році, то волонтери, влада, активісти оперативно вирішили питання його лікування у Вінниці та переведення з Харківського шпиталю. І тут страшна трагедія, — пояснив дядько загиблого воїна Ігор Пастушенко. — Ми їхали не сваритись, не битись, не шукати «компромат» чи виконувати «замовлення». Ми хотіли дізнатись, коли буде тіло та похорон племінника. Рідні й близькі, волонтери, фронтовики їхали до райдержадміністрації спитати у голови РДА, що ж нам усім робити — у відповідь тиша… Нікого нема, ніхто не в курсі. Шукали, шукали, знайшли… Відео з кафе — без коментарів… От і все.

– Ярослав загинув 27 травня… Тоді сповістили маму. Але далі пішли «завтра», «завтра», «завтра»… А бідолашна мама, плаче й чекає дзвінка. Райдержадміністрація мовчить. Із волонтерами, активістами та колишніми фронтовиками підняли на ноги 24-ту бригаду, де служив хлопець, Харківську прокуратуру. Нам відповіли, що тіло у морзі, тривають слідчі дії, очікують рішення суду, аби провести розтин. Більш-менш оперативно ці організаційні питання все ж таки вирішили. Але чому в Оратівському районі відразу не була сформована та відряджена команда, яка би у Харкові пришвидшила розгляд цього питання? — обурюється активіст Ігор Булгаков. — Минуло дві доби — вже 29 травня. До нас знову звернулись рідні хлопця із проханням допомоги. Ми поїхали до Оратова. Десь 15 людей, а не двоє-троє… Дядько та двоє племінників загиблого! В районі ані натяку на день жалоби. В усіх на устах день народження голови.

Дізнались про кафе. Сидять декілька людей. Я питаю, хто голова? І коли він назвався, я спитав: «Тобі кусок хліба у горло зараз лізе, коли мама загиблого чекає, коли привезуть тіло?» Почалась штовханина, сутичка, нас спробували вигнати звідти… Я не питав, чи голова РДА вживав спиртне і так далі… Нас цікавило лише, чому в Оратівському районі не оголосили жалобу, чому батькам не віддають тіло сина, чому голова не робив жодного кроку три доби…

А нині голова РДА з легкістю облив брудом нас усіх… Сказав таке, що в голову не влазить. Коли я очолював Іллінецький район, то ми шістьох героїв провели в останню путь. Робили усе можливе, аби допомогти їхнім рідним і близьким…

Нешановний голово Оратівської РДА! Моя Вам порада — не аналізуйте та не робіть висновків про роботу своїх колег… Це не Ваша компетенція!

– Коли я очолювала РДА, то мови про «педофілів» від поліції, прокуратури чи служби у справах дітей близько не було. Хоча мені доповідали про кожний резонансний злочин! — зазначає й екс-голова Оратівської РДА Надія Мельничук. — Я не розумію, за що спаплюжили чесну й принципову людину? А щодо закиду, що ми «не були в АТО»… То наш волонтерський фронт не менш важкий та відповідальний. Шість хвиль мобілізації! Ми особисто вдягали та взували кожного бійця з Оратівського району, самі купували їм усім бронежилети… Прикро, що про це забув голова РДА. Для чого переходити на дітей, навіть якщо у вас є якийсь конфлікт? Чи личить ця поведінка людині, яка захищала Україну та нині займає відповідальну посаду? До того ж, перш ніж судити когось, хтось, вочевидь, забув про свої непорозуміння із законом, вигадану вищу освіту задля кар’єри та ще багато чого… Але ми в жодному разі не здамось та будемо відстоювати правду і справедливість!

Редакція готова вислухати інші точки зору на цю ситуацію.