Мовляв, є у Вінниці дуже серйозна фірма, яка працевлаштовує українців. Різні вакансії та велика заробітна платня. Зателефонував до цієї фірми… Там ввічливо вислухали, запитали, скільки років. Моєму чоловікові — 68. Там сказали — ви нам підходите, для вас є вакансія кочегара у місті Ганновер. Приїжджайте до нас, укладемо угоду, та все буде добре. Лише треба внести 15 з половиною тисяч гривень завдатку — на оформлення усіх необхідних документів, віз і так далі.
Чоловік взяв 500 євро та поїхав… Дійсно, уклали угоду під номером 249, від 20 липня цього року. Далі на фірмі йому сказали, що перетелефонують ще за тиждень. Перетелефонували, мовляв, все добре, документи готуються, але потрібні додаткові кошти… 600 доларів. Ми повірили і позичили їх. Віддали гроші до цієї контори. Цього разу на фірмі вже пообіцяли зателефонувати ще за 20 діб… Перетелефонували, але почали виправдовуватись, що, мовляв, там вакансія вже зайнята та й за віком вже не підходить, тож ми вам знайдемо щось нове… І обов’язково ще перетелефонуємо пізніше…
Тоді ми вже зрозуміли, що це не роботодавці, а справжні шахраї. Аби остаточно у цьому пересвідчитись, я сама зателефонувала до цієї фірми… Мовляв, хочу працювати у Італії. Я вже там раніше робила. Але мені відмовили, мовляв, робота є лише у Чехії, Німеччині тощо. Добре, Німеччина так Німеччина. Запропонували роботу доглядальницею — чи за дітьми, чи за людьми похилого віку. Я кажу: а я ж не знаю мови… Мені відповіли — нічого страшного, будете спілкуватись за допомогою перекладача.
То біля кожного українського заробітчанина буде перекладач? Дуже дивно… Далі питаю: а можна, ми будемо робити удвох із чоловіком? Питають, скільки чоловікові років? Кажу, 69-й рік пішов… І чую, як у слухавці кажуть: «А на… він нам такий потрібен?» Ах, для чого потрібен? То чого гроші вимагали та виманили? Я влаштувала їм телефоном скандал. Потім поїхала на розборки до Вінниці… Теж сварилась із ними… А ще бачила, як до їхнього офісу прийшов чоловік теж похилого віку, і його відразу відправили додому… А чому нас кинули на гроші?
Після цього скандалу нам повернули 400 доларів. Решта коштів буцімто пішла «на оформлення документів»… Хоча їх ані мій чоловік, ані я в очі не бачили… Досі нам гроші так і не повернули. Чоловік ще ходив писати заяву до поліції, але його там теж «відфутболили», мовляв, нічого не доб’єтесь…
Ось так нас, довірливих українців, дурять на «роботі у Європі»… І кому вигідно, аби ці фірми вільно збирали свої шахрайські жнива? І скільки ще людей так потрапили у їхні тенета?
З повагою,
Любов Петрівна
Немирівський район
