Місцевих мешканців безкарно обкрадають, б’ють, грабують. Люди підозрюють, що село тероризує банда місцевих нероб, про яких добре знає поліція. Але чомусь мовчить…

– Сплеск злочинів стався у нас з квітня по листопад цього року. На мене зухвало напали 5 листопада вночі. Я почула під вікнами гуркіт… Коли вийшла подивитись, що там, то мені бризнули в обличчя з газового балончика. Засліпило очі. Кинули на підлогу, зв’язали скотчем, кричали: «Де гроші?»… Били ногами по голові. Я знепритомніла від болю та жаху. Час від часу знову приходила до тями, то мене ще по-звірячому катували, — згадує Тетяна Володимирівна. — Коли ж вчергове отямилась, то у хаті вже було тихо… Нападники забрали гроші, золоті прикраси, два телевізори-«плазми». Скільки їх було, я не знаю. Дивом звільнилась… Односельці, які побачили мене побитою, думали, що я вже загинула. З’їхались багато поліцейських, але так нікого і не затримали. Службовий собака взяв слід до мого та сусідських городів і там загубив…

– У серпні ми повернулись додому з весілля, десь близько 21-ї години. Потім пішли знову, а коли повернулись опівночі, нас вже обікрали. Зняли сітку з паркану, залізли до веранди. Викрали теж дві «плазми» — нашу та сина й близько п’яти тисяч доларів, — розповідають Людмила Леонтіївна та Василь Володимирович… — На місці злочину лишились відбитки пальців. Чітко було видно, що один палець на правій руці пошкоджений та зігнутий. Так само, як у сина наших сусідів… Саме його рука так травмована… Він мав проблеми із законом… Та добре знає про наші статки…

– У нас 26 квітня викрали великий тракторний причіп. Ми тримали його за сараєм. Напередодні пройшов дощ, то залишились чіткі сліди коліс. Спочатку сліди йшли до вінницької траси та до сусідньої Оленівки, згодом завернули, плутали сліди, — кажуть Валентина Іванівна та Олександр Дмитрович. — Ясна річ, що його витягнули автомобілем. Руками його далеко не потягнеш… Поліція довго обстежувала сліди, але марно. Минуло вже більше півроку, а за причіп нічого невідомо. Шукали його по сусідніх селах, але там нам пояснили, що це справа рук лише місцевих… Раніше в нас вже теж викрали 25 метрів алюмінієвої сітки…

Люди згадують крадіжки дитячих велосипедів, скутерів, курей та качок, грошей, прикрас. «У мене з хати за лічені хвилини винесли гроші, що я отримала, коли розрахувалась з роботи. Золоті ланцюжки, обручки — мою та чоловіка, навіть золоті зуби. Це вчинили лише «свої», які добре знали, чи є у мене кошти…» — скаржиться ще одна з потерпілих… Декого обкрадали декілька разів — наче спершу робили «розвідку боєм», а згодом вже — більш серйозні крадіжки. Злочини сколихнули Жабелівку, сусідню Степанівку та інші села. Люди обурені, що у поліції досі мовчать, хоча впевнені, що там дуже добре знають про злочинців.

– Як кажуть — не спійманий, не злодій. Але ми чітко впевнені, що це справа рук саме того сина сусідів та декількох хлопців, які молодші за нього. Вони крали усе, що бачили. Потім здавали крадене на металобрухт чи перекупникам. Далі пішли розбої. Дуже схожий почерк злочинів! Тим більше — знали, до кого йти за наживою… Вони одні такі у нашому селі. Чоловік має проблеми із законом, але дуже добре себе почуває, бо його батьки їздять на заробітки до Польщі. Раніше рейки крав та вивозив здавати на металобрухт. Цього разу чоловіка теж допитували. Він пояснював, що сам ніколи нічого не крав, мовляв, хлопці йому зносили, а він лише відвозив перекупникам… Слідчі повірили у ці нісенітниці! А як же доказ із відбитком зламаного пальця з місця однієї крадіжки? Згодом він теж втік до Польщі «на заробітки». Як людина під слідством може вільно перетнути державний кордон України? Він мав бути на підписці про невиїзд або взагалі сидіти за гратами! То люди із дрючками навіть хотіли того буса перепиняти, яким він тікав від обурених земляків, — криком кричали селяни під час зустрічі із нашими журналістами…

– Батьки чоловіка сміються нам в обличчя — мовляв, ми заплатили слідчому шість тисяч доларів та «все парєшалі»… Чули, що син спокійно повернувся з-за кордону, наче нічого не було. У цій «команді» є ще один хлопець. Ми ходили розбиратись до його батьків. Ті очі відводять, мовляв, не знали, не чули, — кажуть люди. — Їхній син теж мав приводи до поліції, але відбувся переляком. Раз на нього навіть склали адмінпротокол за керування під дією наркотиків. Але хлопцеві повернули права. А як нам бути? Чи районна поліція теж чекає, поки тут когось врешті вони вб’ють й лише тоді буде розслідувати ці злочини? Ми спимо із дрюками та вилами… Й теж чекаємо… Невідомо, чого…

– Криміногенна ситуація у нашому селі дійсно напружена вже декілька років. Ось сільський клуб тричі обкрадали — винесли музичне обладнання на 50 тисяч гривень, труби під опалення, драбину. У завідуючої клубом викрали тільну теличку вагою близько 200 кілограмів. Рештки худоби згодом знайшли за селом. Мабуть, здали корову м’ясозаготівельникам, — обурений сільський голова Жабелівки Володимир Стаєцький. — А стільки крадіжок особистого майна, розбої, пограбування! На жаль, мушу констатувати, що районна поліція працює не дуже добре. Чому? Поки що на ці питання відповіді немає. Я не можу когось особисто звинувачувати. Але якщо не вжити усіх належних заходів, то ситуація у селі легко вийде з-під контролю!

У свою чергу, у прес-службі обласної поліції коротко повідомили, що розслідування цих злочинів у Жабелівці та сусідніх селах досі триває.

– У поліції є усі заяви від потерпілих громадян. Відкриті кримінальні провадження. Є й декілька підозрюваних осіб. Але поки що немає затриманих, адже провину жодного з них ще не доведено. Слідство триває. Жодного ігнорування звернень громадян немає.

Обурені мешканці Жабелівки вимагають, аби у шокуючу ситуацію негайно втрутились керівник обласної поліції генерал Юрій Педос, внутрішня безпека поліції та обласна прокуратура. У випадку подальшого ігнорування запевняють, що підуть вже до МВС України та Генеральної прокуратури України.

Редакція готова вислухати інші точки зору на цю ситуацію.