До редакції звернулась група будівельників і ось що повідомила.

Скандал, фігурантом якого став завідувач відділення онкохірургії та за сумісництвом депутат обласної ради від радикалів Анатолій Ковальчук, тільки набирає своїх обертів. А почалось все із проведення робіт у комерційному приміщенні у Вінницьких Хуторах, яке начебто належить його родині.

– Анатолій Ковальчук перед тим бачив, як ми працюємо, адже проводили роботи в одній із вінницьких шкіл. Сам підійшов і запросив до себе. Так як за 15 років досвіду роботи із різними клієнтами жодних неприємних інцидентів не мали, домовились на чесному слові. Нам дали завдання утеплити та зовнішньо оздобити фасад споруди на Вінницьких Хуторах у комерційному приміщенні. Вартість робіт була оцінена у 170 гривень за квадратний метр. За готовий об’єкт замовник повинен був заплатити 144 тисячі. Наша бригада — це висококласні фахівці, професіонали своєї справи, тому ми добросовісно працювали впродовж півроку. Фактично до літа вже могли приступити до фарбування фасаду, проте роботу довелось зупинити з вини лікаря, який ніяк не міг визначитись із кольором. При цьому термін, на який зупинили її, він не зміг повідомити. Саме тому ми були змушені зняти будівельні риштовання та демонтувати їх. Аби хоч якусь копійку заробити, займались іншим об’єктом — утеплювали школу №17. Невдовзі замовник заявив, що прийняв рішення щодо кольору фасаду, проте ми попросили трохи зачекати. Це йому неабияк не сподобалось, бо вже згодом до нас телефонували невідомі, які представлялись із його оточення та погрожували. Мовляв, клієнт впливова людина і знайдемо на вас управу. Коли ми повернулись і закінчили всі роботи у лікаря-депутата, він у результаті нам »віддячив» тим, що не розрахувався. В результаті вже кілька місяців не віддає бригаді 40 тисяч гривень. На всі наші прохання, що ми утримуємо родини, хворих батьків, хочемо купити діткам подарунки на Різдвяні свята — не реагує… Годує лише обіцянками, що завтра. Або ж видумує собі виправдання, що ми погано працювали, — каже потерпілий будівельник Петро Нечипорук. — Окрім того, що з нами не розрахувався замовник, він ще й продемонстрував жахливе ставлення. Принижував, лаявся нецензурними словами, кричав, показував зверхнє ставлення. Весь час підкреслював, що є поважною, знатною людиною, яка має зв’язки. А те, що він залишив нас без зароблених коштів — це ще один доказ тому! Він же багата людина, хіба йому не шкода нас так дурити? Як така людина після всього може працювати на відповідальних посадах? І яку допомогу при такій моралі він може надавати іншим? Саме тому ми вже написали звернення до керівництва Подільського регіонального центру онкології, де працює Анатолій Ковальчук. Проте у своєму письмовому поясненні він заявив, що факти не відповідають дійсності і відношення до роботи не мають. Порадив нам судитись, хоча на це ми коштів не маємо. Далі думаємо писати до Олега Ляшка, прокуратури та обласної ради. У нашій бригаді 20 чоловік, візьмемо жінок і проситимемо допомоги у посадовців під час мітингу. Скажемо, що ми стояли за них на ногах, а тепер будемо на колінах. Готові на все заради правди. Шкодуємо лише, що не підписали папери, хто ж знав, що таке вийде…

Завідувач відділення онкохірургії та депутат обласної ради  Анатолій Ковальчук усі звинувачення заперечує. Мовляв, на нього зводять наклеп.

– Це не що інше як домовлення. По-перше, я вказаних будівельників не знаю, не бачив і ні про що не домовлявся. Тому нікому нічого не винен. Договір із цими людьми я теж не укладав, тобто предмету договору немає. Вони собі надумали щось і пишуть. Відношення до даного об’єкта я не маю, там займається дружина і її компаньйон. Наскільки я знаю, він із будівельниками домовлявся. Але про що — взагалі не знаю. Хай чоловіки до нього звертаються. Бо виходить, що я публічна людина і вони таким чином хочуть натиснути, щоб я щось вирішував. Але як? Я ж не знаю цих людей і не давав ні разу їм коштів. До чого тут журналісти, є для цього суд, поліція та прокуратура. Хай розбираються! Щодо звинувачень у поганому ставленні, то не так мене виховали батьки. Я до всіх людей завжди ставлюсь із повагою.

Готові вислухати інші точки зору.

Вікторія Снігур
Фото Олексія БОЙКА