На світанку на власному подвір’ї знайшли застреленими 47-річного Євгена та 42-річну Юлію Тичуків. Вони були власниками СФГ «Едем» та займались вирощуванням яблук. Мали понад 100 га саду.

Із камер спостереження чітко видно, що вбивця був один. Одягнений у рукавиці, балаклаву, камуфляжну форму, дві рушниці навхрест. Цілком очевидно, готувався і був впевнений, що зі всім справиться сам. Ймовірно, що на подвір’я він зайшов із бокового входу та чатував на своїх жертв. Першим холоднокровно розстріляв Євгена, який вибіг на вулицю, бо почув гавкіт собаки. Після того на терасу вибігла дружина, яка благала не чіпати. Проте злочинець не послухав та здійснив постріл. Тіло жінки у калюжі крові залишив на сходах… Її коханий лежав за десять метрів біля клумби. За лічені хвилини вбивця забіг до будинку, витягнув сейф та втік. Щоправда, за кілька кілометрів від села у полі залишив його, адже той був надто важким. Кошти вилучив, але про яку суму йде мова — поки невідомо.

Ні родичі, ні сусіди не чули, щоб у фермера були вороги чи недоброзичливці. Натомість те, що чоловік небідний, знало чимало людей. Колеги розповідають, що вбивця чудово розумів, що у таку пору урожай вже проданий, а ось засоби захисту ще не придбані. Тож готівка мала бути у хаті.

Наші журналісти виїжджали на місце НП, аби з перших вуст почути думки та версії людей. У сусідніх Шевченковому та Копайгороді ми застали екіпажі поліцейських, які обходили кожен будинок та брали свідчення. Люди розповідають: Тичуки були найсильнішими фермерами у районі із вирощування яблук. Починали у 2003 році, більшість землі орендували у місцевих пайовиків. У Шипинках знаходилось їхнє господарство, холодильники та техніка. Поряд побудувались. Юлія була правою рукою свого коханого. Вони були настільки фанатами своєї справи, що навіть встановили біля хати пам’ятник Мічуріну.

— Важко працювали, аби ту копійку заробити. Мали магазини, машини. Жили заможно, але й іншим допомагали. З нашого села багато в них працювали сезонно. А одна жінка собакам варила їсти, бо їх було у фермерів дуже багато. Ходили чутки, що подружжя планувало виїхати і все майно виставили в Інтернет. Ніби просили за нього 2-3 мільйони доларів! Може, й це стало початком біди. Про НП дізнались під час урочистостей біля пам’ятника Перемоги, — каже жителька села Шевченкове Ніна Іванова. — А ще від пострілів вікна повибивало. І ніби слід собак довів до траси, а тоді все… Мабуть, у машину сіли. Не знаю, чи вдасться знайти, бо жили Едик з Юлею на «відшибі», де сусідів немає. Одним словом, не треба багато грошей мати, бо вб’ють!

На подвір’ї біля будинку подружжя вже прибрали калюжі крові, засипавши їх землею. Рідні готуються до похорону, тож спілкуватись із пресою часу не мають.

– Ми прийшли, а вони вже «готові». А що сталось і чому — не знаємо, — каже мама загиблого Катерина Тичук. — Впевнена, що діяла дуже професійна людина. Що затримають його — не вірю.

Єдиному, кому вдалось вціліти у тій стрілянині, став батько Юлії. Він ночував у літній кухні і виключив перед сном слуховий апарат, тож нічого не чув.

– Донька з Едиком прожили років вісім. Із ними мешкав її син від першого шлюбу, який у всьому допомагав. І чутки, що це він та діти Едика щось там не поділили, або хтось комусь мало допомагав, не відповідають дійсності. Вони нормально спілкувались, — каже Володимир Гонта. — По бізнесу до подружжя приїжджали з усієї країни, часто клієнтів шукали через Інтернет. Але останнім часом йшла мова, аби все продати, бо Едику набридло й він хотів змінити професію. За кордон не планував. Напередодні син Юлі поїхав по роботі до столиці. А вже вранці 9 травня я прокинувся близько восьмої ранки та чекав на Юлію, вона мені завжди тиск міряла, таблетки давала. Але чомусь її не було. Пішов до них — лежали вже мертвими. А першими їх помітили робочі, які не могли додзвонитись. Підозрюю, що вбивство сталось з метою пограбування.

Поховали фермерів минулої суботи у рідному селі. Тим часом правоохоронці досі розшукують злочинця. За такий злочин загрожує покарання – до 15 років ув’язнення або довічне ув’язнення.

Віталіна Трудько
Барський район