В жовтні минулого року у їхній сім’ї сталась біда — дитину на велосипеді збила іномарка “Опель”, за кермом якої перебував місцевий житель. Чоловік займається торговельним бізнесом. За словами потерпілої сторони, винним себе не вважає і допомагати хлопчику, який через аварію отримав групу інвалідності, не хоче.

– Про ДТП, в якій важко постраждав мій Максимко, я дізналась на роботі, – із сумом каже мама травмованого підлітка Леся. – Того дня син повертався на велосипеді від товариша й рухався узбіччям дороги. Додому залишалось кількасот метрів, аж тут раптом ззаду на нього здійснив наїзд автомобіль на іноземній реєстрації, за кермом якого перебував сільський мешканець Віталій. Він зупинився, збіглись люди. Велосипед відкинуло в сторону, а щоб витягнути Максима з-під коліс, довелось підіймати машину. Сина без свідомості забрали до реанімації Тульчинської лікарні. Діагностували переломи ребер, ніг, руки, кісток таза, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та тілесні ушкодження. Після аварії водій дав 10 тисяч гривень на лікування, тоді ще дві тисячі з надією, що ми заберемо заяву з органів і не матимемо претензій. Втім, коли ми заявили, що це неможливо, відмовився допомагати та цікавитись станом Максима. Хоча тільки на операцію, де Максиму ставили в ноги пластини, ми віддали 40 тисяч гривень! Кошти збирали знайомі та небайдужі люди, за що я їм вдячна.

Хоч і після наїзду минуло вже дев’ять місяців, школяр продовжує лікування та реабілітацію.

– В сина болить голова, він нещодавно лиш навчився заново ходити. Йому на два роки дали групу інвалідності та призначили соціальну допомогу. В школу торік він майже не ходив, то ж маємо наздогнати багато матеріалу. Справжнім шоком стало те, що судово-медичний експерт вказав, що у Максима ушкодження середнього характеру і запропонував за інший висновок гроші, – додає пані Леся. – Але чому я маю платити, якщо в сина важкі травми, весь поламаний, і невідомо чи зможе він протягом життя повністю відновити здоров’я? Більш того, слідчі ще в лютому хотіли закрити справу й водію повернули машину! Бо начебто він не винен і не мав як уникнути наїзду! Хоча це брехня, швидкість була перевищеною! Ми підняли ґвалт і розслідування триває. Але слідчий експеримент чомусь провели кілька днів тому, підозрюємо, що затягують… Не здивуємось, що зроблять у всьому винним ще мого сина, бо кермувальник вже розпускає плітки, що Максим сам ліг під машину і тепер ми хочемо збити кошти! Ми вимагаємо справедливого розслідування та суду й вже написали заяву до прокуратури. Крім того, водій має понести покарання і відшкодувати витрати, бо на сьогодні ми вже віддали на ліки 70 тисяч.

Адвокат потерпілої сторони Олександр Григорішин вважає, що дана справа є особливої категорії, адже постраждалим є малолітня дитина.

– Тому вона повинна була перебувати на особистому контролі у слідчих органів і процесуального керівника прокуратури. І мала б бути справа вже давно у суді, але через те, що хлопчик лікувався , правоохоронні органи якимось чином провели одну із експертиз лише на показах винуватої особи. То є ж інша позиція, – каже він. – За правилами дорожнього руху, водій автомобіля при виникненні небезпеки має прийняти всі заходи аж до повної зупинки транспортного засобу. Під час слідчого експерименту дитина показала, що водій дражнився з них і сигналив 34 секунди до моменту зіткнення на узбіччі. Хоч повинен був зупинити машину. Але чомусь цей момент чомусь органи не враховують.

У прес-службі поліції ось як прокоментували ситуацію:

– За фактом дорожньо-транспортної пригоди відкрито кримінальне провадження — ч.1 ст.286. Коли правоохоронці звертались до потерпілої сторони, матір хлопчика написала заяву, аби їх на час лікування та реабілітації не турбували. Саме через це стільки часу триває досудове розслідування. Слідчий експеримент проводився з двома учасниками за умов, наближених до реальних. Щодо повернення водію автомобіля, то це рішення було виконано згідно ухвали суду. Слідство продовжується, готується проведення авто-технічної експертизи.

Ми будемо слідкувати за розвитком справи далі. Готові вислухати інші точки зору.

Вікторія Снігур