Про це повідомляє сайт села:
– В Гопчиці на глиняному кар’єрі знайшли, ймовірно, кістки шерстистого носорога. Однак для точного визначення потрібно проводити ще додаткові дослідження та експертизи.
За словами доктора наук, професора Чернівецького національного університету Богдана Рідуша, який спеціалізується на археології та палеогеографії, усі три кістки – носорога. З ним погоджуються й інші науковці з Національного науково-природничого музею НАН України в Києві та Державного природознавчого музею НАН України у Львові. Ймовірний вік рештків – 25-18 тисяч років.
Спершу знахідку розцінили, як рештки мамонта, однак науковець не погоджується із такою думкою:
– Кістка мамонта має іншу морфологію і рази в три більша. Дуже важливо провести там додаткове обстеження, бо наявність кількох кісток може вказувати на цінне місцезнаходження викопної фауни, а може й стоянки. Якщо там знайдено декілька цілих кісток від однієї тварини, то майже гарантовано десь поруч лежить (чи лежав) цілий чи частковий скелет тварини, з черепом”.
Професор Рідуш впевнений, що усі три кістки – носорога.
– Гомілкова, ліктьова і якась із запястних. Кістки залягали у жовтому лесі (це така пилувата пориста порода), ймовірно, віком 25-18 тис.р.т. Тож носоріг найбільш ймовірно – шерстистий. Знизу залягає червонуватий пісок, значно давніший. Потрібно збирати всі кістки, які там трапляються, включно з дрібними, а також дивитись чи немає розколотих кременів чи інших каменів”.
Наразі знахідка зберігається у народному музеї історії села Гопчиця.
– В цих місцях й раніше знаходили кістки, але люди не придавали їм значення, бо думали, що це рештки свійських тварин. Дуже прикро, що люди на свій розсуд вирішують, що з ними робити, а не звертаються до фахівців. На жаль, ми втрачаємо нашу історію, наше минуле. Цінні знахідки люди просто викидають, як сміття, хоча вони можуть стати вагомим підгрунтям для науки і нових відкриттів. Саме вони можуть розповісти, що відбувалось на нашій землі тисячі, а то й мільйони років тому”, – каже директор музею Михайло Петренко.
Довідка:
Зовнішній вигляд волохатих носорогів відомий з муміфікованих решток, знайдених в Сибіру, а також з наскельних малюнків первісних людей. Довжина дорослого шерстистого носорога становила 3,7 м і важив він в середньому від 2 до 3 тонн, але вони могли, ймовірно, досягати й розмірів у 4,3—4,4 м, що більше, ніж довжина сучасного білого носорога. У плечах, де знаходився великий жировий горб, що переходив на шию, вимерлий носоріг мав зріст понад 2 м.
Носоріг мав два роги з кератину на голові, передній більший 1 м завдовжки, менший розміщувався поміж очей. Тварина мала товсте довге хутро, маленькі вуха, короткі товсті кінцівки, і загалом мала кремезне тіло. На наскельних малюнках можна побачити широку темну смугу на хутрі між передніми та задніми лапами.
Волохатий носоріг використовував свої роги задля піднімання снігу, щоб дістатись до рослин, які він вживав у їжу взимку. Також вважають, що він використовував свої роги для оборони та залицяння.
Зовнішній вигляд волохатого носорога довгий час був відомий тільки з доісторичних наскельних малюнків у печерах, поки не було знайдено повністю збережений зразок (не вистачало лише частини хутра і копита) в смоляний ямі в шарах глинистих пісковиків поблизу Старуні в Україні (тепер село Івано-Франківської області).
Туша зі шкірою, яку було знайдено в асфальтових покладах на нафтовому родовищі у Старуні, Україна, 1929 рік
Це була доросла самиця. Експонується в Музеї природної історії Польської Академії Наук в Кракові. Усього біля Старуні було знайдено рештки двох особин волохатих носорогів.
Фото — сайт села
