Але сльози його матері в цей скорботний для Вінниччини день не міг висушити серпневий вітер…
Вічна пам’ять Героям! Слава Україні…
– Вінничани, помоліться за героя Сергія Шандру! Він повертається вічною дорогою життя додому! Дорогий мамин синочок, рідний хлопчик, який став мужнім і сильним захисником України! Він захистив наш з вами сьогоднішній день, наш спокій, наше майбутнє ціною свого життя! Спи, мамин синочку, спи вічним сном! Спи, герою! Вічна нетлінна пам’ять!!! Плаче дощем Вінниця, плаче і рве серце.., — зазначила в день похорону волонтерка Олена Верлан-Кульшенко.
А інша мати так описала свої емоції 8 серпня:
– Важка дорога від матері героя, від воїна, що вже в небесному вирі. Та думкою ще там, а прапор вище й вище, ніби мовить: «Я витримав, а ви?» Мусимо! Заради тих, хто вже не з нами, заради їхніх матерів — доки серце стукає в грудях, ми поряд, ми в строю, – написала після прощання із Сергієм Шандрою відома волонтерка Людмила Бобровська. — Може, ви бачили нашого героя, може, зустрічали десь випадково в місті, може, проходив повз вас. А може, ви його не добачили, йдучи в коловороті своїх справ, клопотів, турбот. Він так гарно, сердечно всміхався знайомим. Ви знизуєте плечима, дивуєтесь, кажете, що не знали його. Але ж ні… Загляньте в закутки своєї пам’яті, і знайдете його, його виразний, чистий, світлий образ. А втім… Зараз це не має ваги. Його очі втратили весь свій блиск і закрились навіки. Душний липневий день впав мов до якогось глибокого рову. Нам тепер треба зустрітись і попрощатись. Прости, юний козаче… Прости… Везуть тебе до неньки, що в скорботі. Бо кінця-краю не видно — скільки, скільки ще того болю…
Нагадаємо, що Сергій із ще трьома побратимами загинув на 17 день так званого «хлібного перемир’я»… Міна потрапила у бліндаж, де перебували четверо морпіхів, поблизу Павлополя.
На жаль, список загиблих подолян на цій війні вже давно пішов на третю сотню героїв…
Сергій Годун
