Навчався на відділенні літературної творчості Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка – диплом із відзнакою (2004). Був аспірантом Інституту філології цього ж ВНЗ (2007).

Працював редактором відділу літератури та мистецтва молодіжного журналу «Однокласник», викладав спецдисципліни для журналістів у Київському славістичному університеті (2009-2010 р.р.) та Київському університеті ім. Бориса Грінченка (2011-2012 р.р.). Був літературним редактором радіоканалу «Культура» Національної радіокомпанії України (2012-2017 р.р.).

Член Національної спілки письменників України з 2001 року. Автор чотирьох книжок.

Лауреат літературної премії «Благовіст» (2003), премії видавництва «Смолоскип» (2007, 2008), міжнародної українсько-німецької літературної премії імені Олеся Гончара (2010), премії в галузі літературознавства і критики імені О.Білецького (2011), літературної премії імені Івана Чендея (2019).

Після демобілізації з лав Збройних сил України 2016 року у званні сержанта переведений в оперативний резерв першої черги.

Нині на творчому безхліб’ї.
Вірує во Єдиного.

БОЙОВА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
Вечір. Мороз. Війна.
Вітер залазить під шкіру.
Плачте, бо смерть – одна,
Смійтесь, бо нас – понад міру.
Умер останній патрон.
Надходить важка тверезість.
Сон нас візьме в полон
І поскидає в безвість.

БЛЕК-ВОКАЛ
Я нічим не кращий за Миколу.
Він мене замінить, я – його.
Ми ще, може, підемо по колу,
Може, ще зазнаєм ого-го!
Уночі чи й зранку без сніданку,
Стримавши матюк на язику,
Опинюся, грішний я, у танку,
Він – у штабі
(нерви – в кулаку!).
Я нічим не кращий за Івана,
За Петра, Степана, Василя…
Всяк із нас, загиблий, рідним – рана.
Той, хто вижив, також рідним – рана.
Кров’ю плаче зранена Земля.

ГАРМОНІЯ КОНТРАСТІВ
(ЗАБІГАЙЛІВКА)
Півп’яний поет з бородою,
Що й власну адресу забув,
Сидить, мов побитий війною,
На якій він ніколи не був.
Повз нього хиткою ходою,
Ригнувши у склянку, іде
Півп’яний поет з бородою –
Герой, ветеран, УБД.

БЕЗ ЖАЛЮ
Ці безсонні, бездонні ночі,
Цей глибокий, глибинний страх…
Ще зустрінемось ми. Та от чи
На семи? Десяти вітрах?
Летимо, мов позбувшись тями,
А куди? А навіщо? – спитай.
Поміж нами – повітряні ями.
Я лечу. Ти летиш? Пролітай…

ФАНТОМ-АС
Запав у житті туман.
В тумані усе обман…
Майже навпомацки йдеш.
Судилося – не минеш.
Потроху людей смішиш,
Трапляється – то грішиш,
І кожний наступний крок –
Мов зведений зброї курок.
Не знаєш, коли схибнешся,
Чи влучиш, чи промахнешся…
А втім, не в тумані річ.
Я тихо піду у ніч.
Вам – сонце ясне сяйне.
Пробачте мені мене.

МОВЧАЗНО
Розчахнута паща могили.
Я мужньо її не боюсь.
Ще поки труни не закрили,
Чекайте, що я усміхнусь.

Олександр СТУСЕНКО