У селі Голубечому Крижопільського району у ніч на День Незалежності закатували 35-річну маму двох дітей Олену Брагарник.

– Сестра жила із мамою та двома дітьми. Працювала у кафе неподалік Крижополя. Без свят та вихідних… Щоранку йшла на роботу, а увечері господарі підвозили її до залізничного вокзалу. Звідти Олена йшла через колії, вулиці, завулки з Крижополя додому. Вона завжди так ходила, — згадують старша сестра Олени Валентина та її чоловік Роман. — 23 серпня близько 22-ї години Олена дорогою додому спілкувалась зі своїм другом. Друг раптом почув у слухавці її крик: «Відпустіть мене!» Зв’язок обірвався. Друг телефонував їй ще, але марно. Тож він приїхав до нас додому на таксі, дізнатись, чи Олена не вдома. Він не знав, де це сталось. Ми усі здивувались. Теж телефонували Олені багато разів. Спершу гудок ще йшов. Далі — тиша. Мабуть, розрядився акумулятор. Друг телефонував до поліції… Ми з чоловіком почали її шукати. Поліція приїхала. Ми пішли тим шляхом, яким Олена верталась додому. Городи, кукурудза, садок, чагарники, закинуті хати… Близько о пів на третю годину чоловік побачив щось біле у темряві та слабкому світлі ліхтаря мобільного телефону.

Це був бюстгальтер сестри! Поруч її жовтенька курточка… У ярочку ми побачили голе тіло Олени! Голова у крові, волосся розпатлане… Ноги навхрест! Щелепа зламана, зуби вибиті, череп розтрощений, понівечене підборіддя вбили у череп сильним ударом. Ще були чотири удари ножем у серце. На руці великі синці, сліди пальців. Неподалік тіла поліцейські знайшли її мобільний телефон, роздерту білизну, розірваний ланцюжок. Босоніжки ми теж бачили. Золоті персні, сережки Олени лишились на місці. Зникли лише 500 гривень.

Чоловік сестри Олени — захисник України. У складі легендарної гвардійської 72-ї бригади Чорних запорожців захищав Маріуполь у 2015 році… Бачив кров та смерть бойових побратимів, сам отримав контузію…

Рідні й близькі Олени Брагарник досі не розуміють мотивів злочину.

– Ворогів у Олени не було. На роботі вона ніколи не конфліктувала із відвідувачами. Працювала сумлінно, допомагала старенькій матері та своїм двом діткам! Алкоголь не вживала, бо страждала на епілепсію та інші захворювання, — кажуть рідні жінки. — До речі, за висновком судмедекспертів, Олену не згвалтували. Але чому її роздягнули? Ми погоджуємось із версією про маніяка-психопата. Адже Олена раніше скаржилась нам, що бачила на вокзалі невідомого у чорному одязі, який уважно стежив за нею. Буквально за добу до смерті увечері Олена прийшла додому дуже налякана. Коли йшла нашою вулицею повз закинуту будівлю старої школи, то почула звідти дивний шурхіт. Хто це був? Можливо, той маніяк, який вже раніше стежив за нею? А під час вбивства роздягав та мучив Олену, бо отримував задоволення й збудження від вигляду оголеного тіла, крові, страждань, смерті?

Після трагедії односельці згадували, що раніше теж зустрічали у Крижополі на вокзалі якихось диваків. Коли одна жінка пізно верталась з роботи, то теж бачила чоловіка у чорному. Подумала, що це її син… Втім, незнайомець її не чіпав, але коли проходив повз неї, то прошепотів із ненавистю: «Ми ще зустрінемось»…

Можливо, Олену вбили колишні «зеки», які вештались тут чи їхали додому після звільнення? Програли у карти, отримали завдання вбити першу людину чи жінку на своєму шляху. Тому й зімітували згвалтування. Після вбивства втекли найближчим потягом чи попутною машиною. Повз нашу станцію цілодобово прямують сотні потягів. Поруч вузлова станція Вапнярка. Неподалік Крижополя є виправна колонія-поселення. Селом їздить багато машин, людей. Один односелець розповів, що тоді вночі бачив двох підозрілих чоловіків, які йшли поспіхом від місця вбивства до вокзалу. Один — у капюшоні, інший — із борідкою. Пошуковий собака поліції теж взяв слід до траси та вокзалу. Там він загубився. А ми усі живемо у жахітті… Бо вбивця чи вбивці Олени вільно гуляють десь… Нині 16-річна дочка Олени Аліна та 10-річний синок Юрко залишились під опікою бабусі та тітки.

Мешканці Крижопільського району з жахом кажуть про маніяка. Намагаються увечері нікуди не виходити з дому, не повертатись вечірніми електричками чи машрутками. Навіть серед білого дня ходять гуртом. Особливо діти, жінки, пенсіонери…

Наприкінці липня неподалік того ж вокзалу знайшли сильно побитого чоловіка, який наступного дня помер. А 23 серпня у лікарні помер 35-річний Анатолій Рудько з села Заболотного. Ще 3 серпня чоловік поїхав до райцентру. Знайшли його вже за добу у міському парку неподалік кафе. Як згадує дружина загиблого Вікторія, Анатолію розбили голову… Черепно-мозкова травма, переламані два ребра, чотири ножові поранення, а ще намагались перерізати горлянку. Без батька лишились дві доньки та син. Анатолія поховали 25 серпня. Того ж дня поховали й Олену Брагарник у Голубечому.

Рідні загиблих кажуть про схожі обставини усіх цих смертей… Втім, у поліції спростовують розмови про маніяка та запевняють, що ці злочини зовсім не пов’язані між собою… Але й не розголошують робочих версій резонансного вбивства у Голубечому.

– Нині працюють найбільш досвідчені оперативники карного розшуку, слідче управління, криміналісти, територіальні підрозділи, — повідомили у прес-службі обласної поліції.

Вже оприлюднений фоторобот підозрюваного. Це чоловік віком близько 40 років, зріст приблизно 180 см. Був одягнений у темну кофту з довгими рукавами та темні штани. Хто впізнає цього чоловіка, поліція просить терміново зателефонувати: 096 716 22 92, 098 599 63 54 або 102. Конфіденційність гарантована.

Натомість мешканці Крижополя та району, у свою чергу, не надто охоче вірять поліції…

Редакція висловлює щирі співчуття рідним і близьким Олени Брагарник.