З кожного міста наш земляк чи його рідні, друзі та колеги привозять не сувеніри, а талончики та проїзні абонементи. Всі вони різних розмірів, форми та кольору. Це жива історія транспорту, справжнє дзеркало економіки країни, вважає чоловік і з радістю розповідає нашому журналісту про цікавинки своєї колекції.

– Колись мій батько працював водієм автобуса, і в нього були квитки по п’ять копійок з проштампованими карбованцями. Я ще тоді до школи любив ними бавитись (були за гроші нам). Трохи колекціонував монети та марки, але вирішив зосередити свою увагу на квитках. Став спілкуватись із однодумцями з Києва, обмінюватись зразками. Насправді в Україні таким видом колекціонування мало хто займається – десь 30 чоловік. Можливо, це пов’язано із тим, що зберігати квитки складно, бо вони мокнуть, горять, вигорають на сонці, а потім викидаються, – каже Володимир Сироватко. – Свої я зберігаю у спеціальних файлах.

Особливе місце у колекції вінничанина займають «щасливі» квитки – це ті, у номері яких сума перших трьох цифр дорівнює сумі трьох останніх. Серед новинок – Картка вінничанина, яку поки що ніхто не бачив. Пишається наш земляк колекцією квитків 1999-2000 років, які напередодні виборів випустили ще й з політичною рекламою. Володимир зазначає: в минулому більше дбали про зовнішній вигляд квитків, їх естетику. Їх хотілося зберегти, адже вони мали свою історію, відтворювали спогади про важливі події та місця. З кожним роком квитки втрачають свою унікальність і стають все більше схожими один на одного.

– Нещодавно я хотів встановити офіційний рекорд України на найбільшу колекцію вінницьких квитків та проїзних, але коли звернувся до організаторів, мені повідомили таку суму, що мову відняло. Тож коли «Подільська громада» організувала конкурс грантів до Дня міста, то я написав листа до міської ради, що хотів би презентувати людям свою колекцію і без гранту. Отримавши схвальну відповідь, взявся до справи. 14 вересня спільно з Музеєм вінницького трамвая презентував експозицію та отримав безліч позитивних емоцій, за що дякую мерії та ВТК.

Додамо, що Володимир Сироватко захищав наш мир та спокій на передовій. Його відділення базувалося в Красногорівці, а це лише в двадцяти кілометрах від Донецька. Із дружиною Надією виховують трьох синів. Мріє Володимир про музей проїзних квитків у рідному місті, бо дивувати справді є чим!