Церемонія нагородження відбулась в Харкові у присутності мешканців міста, воїнів та волонтерів.
– Я точно знаю, що друг Інженер – це та людина, яка знищила більше ворожої техніки за будь-якого бійця, — представив нашого земляка його побратим Яшка, доброволець, який дев’ять місяців у 2014-2015 роках тримав позицію в Пісках, воює всі ці роки. Зараз — у лавах 93-ої бригади.
– Він, небагатослівний і стриманий, сказав найважливіші слова: «Перемога буде за нами!»
Свій позивний Валерій отримав недарма, адже до фронту працював у Криму інженером на будівництві. Відстоював аеропорт у Донецьку, завжди на передовій, у гарячих точках. Наразі Валерій — командир взводу, знаходиться у Кримському, що на Луганщині. Вдома його чекають рідні та близькі, серед яких брати, син Ярослав та мама, яка щодня молиться та чекає дзвінка від сина.
— Валерій вдома буває лише раз на рік. Розповідав, що був на навчанні в Америці та Німеччині. Орден «Народний герой України» — це не перша синова нагорода. У нього є медалі Ярослава Мудрого, княгині Ольги. А ще від командування йому вручили годинник із іменним написом. Нещодавно він отримав медаль «За мужність» ІІІ ступеня. Кожний раз, коли він приїздить додому, просимо його, щоб не їхав більше. А він каже: «Хто, як не я? Буду захищати країну, поки не закінчиться війна», — розповіла журналістам матір бійця Станіслава. — Зараз ситуація на лінії захисту краща в порівнянні з першими роками. Скільки я вже виплакала, молюся Богу щодня. На Новий рік Валерій поздоровляв, зателефонував аж ввечері, сказав, що дуже зайнятий. І знову чула постріли в телефон.
Додамо, що створений волонтерами орден «Народний герой України» виробляється із срібла, що надходить від простих громадян.
Віталіна Володимирова
