Я пенсіонерка, читаю з великим задоволенням вашу газету. Нещодавно познайомилась зі статтею «СИРОТІ КУПИЛИ…», цей будинок доб­ре знаю, бо проживаю недалеко, навіть бу­вала в ньому кілька разів за колишніх власників.

Стара-престара глиняна хата, вірніше, половина, в якій довгий час через аварійний стан не проживала її остання власниця.

Продавала кілька років, але не змогла через стан будинку та майже відсутність присадибної ділянки, тому подарувала таку спадщину онукові. Вулиця мала назву Крупської, але теперішня влада перейменувала в Щасливу: дуже вдале перейменування для власників будівлі під №23/1, адже продати таку «рухлядь» потрібно як мінімум щонайменше за кілька захмарних умов:

– віднайти покупців, які погодяться на таку старовину;

– віднайти оцінювача будівлі, який визначить ціну 327 771 грн.;

– віднайти держслужбовців, які провернуть цю оборудку за державний кошт.

Всі ці умови були ор­ганізовані всім відомими своїми чорними справами головою ОТГ та начальником відділу праці РДА, які, глибоко переконана, не безкоштовно провернули цю оборудку, адже ціна вкрадених державних кош­тів перевалює за 10 000 зелених…

А на минулому тижні чоловік сироти звернувся до продавщиці житла з вимогою компенсувати йому гнилу дерев’яну підлогу і та погодилась на явний шантаж — надала 5 000 гривень, лише би зам’яти скандал.

Впевнена, що вимоги нових власників розвалюхи віднайдуть ще багато разів своє продовження, адже підстав для цього ой як багато: мокрі стіни, все валиться, так звані гаражі непридатні навіть на паливо, покрівля не витримує, адже до старого шиферу віком за 50 років не можна навіть доторкнутися… А електропроводка або замкне і згорить разом з будинком, або когось з нових мешканців вб’є…

Ольга Марківна, читачка