Переважна більшість – в режимі онлайн. Адже це турбота не лише за себе але й за ближнього свого. Нічого – посвяткуємо і так та поміркуємо – що ми робили таке – що без перебору заслужили таку ізоляцію від природи. Але – подумаєм, покаємось, знімем корону годині з голови, а вірніше викинемо назавжди з пам‘яті те страшне слово коронавірус. І знову будемо поспішати до храмів – нести вербні букети і люблячи торкатись котиками найближчих! Будем жити і любити! Бо ж Бог і є любов і вічне життя! А зараз давайте разом згадаємо – як це було рік тому. Передивіться уважно наш фоторепортаж – може в тисячах відвідувачів храму знайдете себе. А не знайдете – пориньте у власні спогади І пригадайте – як бабуся приносила з церкви освячені котики, як мама їх бережливо тримала в хаті – від усього недоброго, злого, лукавого! Як ви чекали миті освячення і мирування! І знайте – це ще обов‘язково буде! Шануймося! Бо ми того варті.

Тетяна Квасюк