Всі вони стали учасниками сутичок 27 лютого у будівлі Жмеринської міської ради.
Нагадуємо, що саме тут зійшлись 30 вінницьких активістів, невідомі «спортіки», депутати із палицями та поліція у формі й цивільному… І били усіх без розбору, і все це під час сесії міської ради, де мало розглядатись головне питання — висловлення недовіри в.о. мера Жмеринки Юрію Світлаку. Побиті вікна, двері, меблі, газ, кров та крики, когось били ногами, когось добивали смітником чи ніжками від стільців…
А тоді за роботу взялись медики — виносили на ношах побитих юнаків, поліція «пакувала» в автозаки затриманих, і невдовзі стало відомо, що нацдружинам та «едельвейсам» інкримінували хуліганство та побиття працівників правоохоронних органів. Ще двох депутатів – Андрія Стемповського і Сергія Борщенка з оточенням звинуватили у нанесенні тілесних ушкоджень особам, яких затримувала поліція. Щоправда, під час апеляційного розгляду їх відправили під домашній арешт, а ось активістам з Вінниці дали тримання під вартою, час якого завершився 26 квітня.
Прокуратура не подала заяву на подовження запобіжного заходу, тож 11 хлопців вийшли із СІЗО. Нам вдалось поспілкуватись із Романом. І він розповів свою версію тих подій та про те, що пережив за ці два місяці.
– Нам, так би мовити, пощастило на даний момент, бо нарешті ми на волі. Перше, що зробив, коли вийшов із СІЗО – прийняв душ, відіспався, смачно поїв, адже їжа, яка була за гратами, це не те, що міг би рекомендувати нашим громадянам. Безумовно, тиждень провів у колі родини та коханої дівчини Ірини Кальченко (вінницька тележурналістка – ред.), яка робила все можливе та надможливе, що в її тендітних руках і все, що звалилось на її плечі. Я відчував підтримку завжди і знав, що вона зробила все, аби я якнайшвидше вийшов. Вдячний депутатам Вадиму Кудіярову, Володимиру Барцьосю, який хотів мене взяти на поруки у судовій залі. Колосальну підтримку отримав і від Юрія Хорта, адже він пережив подібне. Спасибі і вам за інформаційну підтримку! Далі будемо готуватись до судів, які попередньо мають початись з осені. За нами правда, бо ми поїхали відстоювати правду!
– Чому хлопці з нацдружин та «Едельвейса» приїхали до Жмеринки і вирішили зайти на сесію?
– Наша версія подій за 27 лютого проста як 5 копійок. Ми разом із побратимами та національними дружинами поїхали на заклик громадян Жмеринки долучитись до акції та поцікавитись у Юрія Світлака деякими наболілими питаннями. Їх ми спеціально навіть записали на листку. Більш того, в.о. мера Жмеринки досить корумпована, на думку людей, особа, проходить по кількох кримінальних статтях, в тому числі і хабарництва. Ми елементарно хотіли потрапити на сесію чи просто зайти до мерії, бо, згідно із законом України, потрапити всередину має право кожен громадянин цієї держави. Але Юрій Світлак вчинив досить по-простому, я би сказав — у стилі 90-х. Замовив тітушок, боксерів, до того ж, немолодих. Це було протистояння двох таборів тітушок – Жеребнюка і Світлака. Моїми друзями вже проведено розпізнання тих облич, вони сиділи у міській раді і банально очікували команди. Тож коли ми тільки захотіли потрапити у мерію, відразу напали. Спочатку полетіли ніжки від стільчиків, розбили скло. Потім на відео було видно, як вони кидали в нас каміння, використали вогнегасник, сльозогінний газ.
Ми стали відступати, адже пекли очі, тим паче відчувалось, що поліція на боці тітушок. Та на тому не завершилось. На вулиці невідомі «на спорті» стали нас наздоганяти, але втрутився КОРД й наших хлопців взялись забирати. Деяких повалили та затримали, але це вже краще у них подробиці розпитати. Наших активістів натомість повернули назад до мерії та у присутності поліції жорстоко били. Свобода дій… Вся підлога була у крові. Особисто мене тримало двоє поліціянтів, а третій тітушка лупцював. Вони між собою навіть розмовляли, тобто знайомі. Пробили мені губу, були гематоми, садна та порізи. А от іншим зовсім не пощастило…
– Ваша дівчина заявляла, що вас тиждень тримали в ІТТ на Пирогова, 4. Допитували, постійно когось підсаджували, щоб вивідати якусь інформацію. Це так?
– Спочатку нас закинули в ІТТ у Бар, де ми пробули три дні. Після того відправили до Вінниці. Загалом на Пирогова я пробув шість днів. Що хотіли – не знаю, адже ніхто спілкуватись особисто до мене не приходив. Лише перекидали з кімнати в кімнату, підселяли нових в’язнів. Можливо, «маринували», щоб зламався.
– Знаю, що коли знаходились у СІЗО, у вашому помешканні відбувся обшук. Відповідні слідчі дії здійснювали в контексті розслідування справи про напад на тренінг про ЛГБТ за участі журналістів, який відбувся ще 1 лютого. Що можете сказати із даного приводу і чи вважаєте, що відбувається певний тиск на ГО «Едельвейс»?
– На тому заході за гендерні гроші з Києва хотіли пропагувати, як потрібно правильно висвітлювати інформацію за ЛГБТ. Мовляв, це все добре. А те, що натурально – то не дуже. Звісно, це нас обурило, і результат ви знаєте. На даний момент жодних підозр та судів із даної справи не було. До того як потрапити за грати я проходив по цій справі як свідок. Тож чому відбувались обшуки, якщо мені навіть не оголошували підозру – незрозуміло. Знаю, що шукали мій одяг, але нічого не знайшли і, відповідно, не вилучили.
З тих пір тиша. Щодо тиску, то після виборів нового президента ми вирішили, що буде більше можливостей та свободи для активістів молодіжних організацій, які спрямовані на патріотичне виховання. Тож від початку 2020 року почали діяти активніше в нашому руслі. Крім того, провели захід щодо сепаратиста, який у Росії виступав за анексію Криму й хотів отримати тут посвідку на постійне проживання, його облили зеленкою. Зрозуміло, що нас хотіли залякати і вибити зі строю! Побитих хлопців кинули під варту, а банду «борщів» випустили…
– Чи були погрози через події у Жмеринці?
– Наскільки мені відомо, біля будинку дівчини вештались невідомі молодики й навіть стукали у двері. Ідентифікувати їх не вдалось. Я можу приписати до тиску справу із ЛГБТ, яка два місяці стояла на місці, але коли я потрапив у СІЗО – вирішили обшуками налякати моїх батьків.
– Ви – студент торговельно-економічного інституту. Як навчались під час перебування у СІЗО?
– Дякувати керівництву закладу, в мене все добре. Мені пішли назустріч, до того ж, додався карантин і пар не було. Зараз наздоганяю все, вирішую питання з дипломною роботою.
Від редакції. Керуючись принципами свободи слова, готові вислухати інші точки зору.
Валентина Лісова
